Практика судово-ветеринарної експертизи живих тварин з ознаками каліцтва

Abstract

Диспозиція частини 1 статті 299 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами, зокрема щодо заподіяння їм тілесних ушкоджень у вигляді каліцтва. Проте нормативно-правові акти та джерела наукової літератури не містять визначення поняття каліцтва тварин та процедури його встановлення. Тому метою дослідження було проаналізувати практику судово-ветеринарної експертизи тілесних ушкоджень тварин, наслідком яких стало каліцтво. У роботі показано, що авторською дефініцією каліцтва тварин є стійкі розлади здоров’я тварини через тілесне ушкодження чи його наслідки, вроджених вад розвитку, захворювань, нещасного випадку, що призвело до повної або часткової втрати будь-якого органа чи ділянки тіла тварини, або до повної чи часткової втрати лише функцій органа чи ділянок тіла тварини, що при взаємодії тварини із зовнішнім середовищем може призвести до стійкої втрати або значного обмеження можливості забезпечувати фізіологічні прояви життєдіяльності на рівні з іншими тваринами цього ж виду (харчування, розмноження, орієнтація та переміщення в просторі, координація рухів, ведення природного способу життя, контакту з іншими тваринами, самозахисту, здатності до виконання корисної роботи тощо), а також спотворює зовнішній вигляд тварини через знівечення частин тіла в результаті деформації, а також їх фізичної відсутності. Метою судово-ветеринарного дослідження живої підекспертної тварини з ознаками каліцтва є визначення локалізації, прояву ступеня тяжкості шкоди, заподіяної здоров’ю тварини, особливостей каліцтва, ступеня обмеженості життєдіяльності тварини у зв’язку із заподіяним каліцтвом, а також вирішення інших завдань в межах компетенції судово-ветеринарного експерта, а також за запитом органу чи особи, який (яка) призначив(ла) експертизу або залучив(ла) експерта. Констатовано, що об’єктами судово-ветеринарної експертизи є живі підекспертні тварини з метою встановлення їх каліцтва, зокрема постраждалих від жорстокого поводження чи інших протиправних дій, з ознаками вроджених вад розвитку, патологічних станів, що розвинулися під час вирощування, експлуатації та транспортування тварин; нещасні випадки. З’ясовано, що суб’єктами проведення судово-ветеринарної експертизи підекспертної тварини з метою встановлення її каліцтва є лікарі ветеринарної медицини, які мають вищу ветеринарну освіту, пройшли підготовку з судово-ветеринарної експертизи за експертною спеціальністю 18.1 «Ветеринарні дослідження» та мають кваліфікацію судово-ветеринарного експерта. Вирішуючи питання про заподіяння тварині тілесних ушкоджень, що призвели до каліцтва, судово-ветеринарний експерт має користуватись «Правилами судово-ветеринарного визначення ступеня тяжкості шкоди, заподіяної здоров’ю тварини», «Методикою судово-ветеринарного дослідження тварин з метою встановлення їх каліцтва».