Розвиток соціального інтелекту як складова психолого-педагогічної підготовки фахівців при вивченні безпеки життєдіяльності у військовому виші

Abstract

Професійна діяльність військовослужбовців передбачає не тільки запобігання небезпеки, відповідальність за життя людей, а й вимагає від нього відповідного рівня нервово-психічного стану, адекватності та успішності соціальної взаємодії. У військовому виші безпека життєдіяльності не є профільною дисципліною, тому офіцер-командир в ході психологопедагогічного спілкування стикається з необхідністю експрес-вивчення індивідуальних психологічних особливостей кожного військовослужбовця. В статті проведено дослідження залежності рівня соціального інтелекту індивіда і його психологічної підготовки до безпечної поведінки в стресовій або постстресової ситуації, а також визначаються основні методичні прийоми, необхідні для впровадження в освітній процес психолого-педагогічної підготовки майбутніх офіцерів. Одним з компонентів психологічної готовності до діяльності в екстремальних ситуаціях є соціальний інтелект, високий рівень якого сприяє подоланню екстремальних ситуацій. Кореляційний аналіз показників рівня вираженості навичок психолого-педагогічної підготовки і показників соціального інтелекту дає можливість зробити висновки про соціальний інтелект як важливу компоненту в підготовці майбутніх офіцерів, необхідну для збільшенні надійності та ефективності їх професійної діяльності, збереженню життя і здоров'я підлеглих. Якісне оволодіння психолого-педагогічними навичками тільки через підвищення соціального інтелекту в умовах військового вишу, як і будь-якого іншого закладу закритого типу, має специфіку. В якості методичного інструментарію пропонується розглянути комплекс заходів, спрямованих на розвиток загально-навчальних навичок курсанта. Показано, що їх розвиток знаходиться у невід’ємному кореляційному взаємовпливі з рівнем соціального інтелекту. Розвиток загально навчальних навичок сприяє послабленню кореляційного зв'язку соціального інтелекту з рівнем вираженості навичок психолого-педагогічної підготовки.

Профессиональная деятельность военнослужащих предполагает не только предотвращение опасности, ответственность за жизни людей, но и требует от него оптимального уровня нервнопсихического состояния, адекватности и успешности социального взаимодействия. В военном вузе безопасность жизнедеятельности не является профильной дисциплиной, поэтому офицер-командир в ходе психолого-педагогического общения сталкивается с необходимостью экспресс-изучения индивидуальных психологических особенностей каждого военнослужащего. В статье проведено исследование зависимости уровня социального интеллекта индивида и его психологической подготовки к безопасному поведению в стрессовой или постстрессовой ситуации, а также определяются основные методические приемы, необходимые для внедрения в образовательный процесс психолого-педагогической подготовки будущих офицеров. Одним из компонентов психологической готовности к деятельности в экстремальных ситуациях является социальный интеллект, высокий уровень которого способствует преодолению экстремальных ситуаций. Корреляционный анализ показателей уровня выраженности навыков психолого-педагогической подготовки и показателей социального интеллекта дает возможность сделать выводы о социальном интеллекте как важном компоненте в подготовке будущих офицеров, повышении надежности и эффективности их профессиональной деятельности, сохранении жизни и здоровья подчиненных. Качественное овладение психолого-педагогическими навыками только через повышение социального интеллекта в условиях военного ВУЗа, как и любого другого заведения закрытого типа, имеет специфику. В качестве методического инструментария предлагается рассмотреть комплекс мер, направленных на развитие общеучебных навыков курсанта. Показано, что развитие общеучебных навыков находится в положительной корреляционной взаимосвязи с уровнем социального интеллекта. Развитие общеучебных навыков способствует ослаблению корреляционной связи социального интеллекта с уровнем выраженности навыков психолого-педагогической подготовки.

Professional activity of military personnel involves not only prevention of danger, responsibility for lives of people, it also requires the optimum level of a neuropsychological state, adequacy and success in social interaction. In military academic institutions life safety is not a specialized discipline, therefore, in psychological and pedagogical communication the officer-commander has to study rapidly individual psychological characteristics of every serviceman. The article investigates the dependence between the level of social intellect of an individual and his psychological preparation for safe behavior in stress or post-stress situations. It also determines basic methodical receptions to be used in psychological and pedagogical training of future officers. Social intellect is a component of psychological readiness to activities in extreme situations, its high level helps to overcome them. Correlation analysis of indicators of the skills level, obtained in psychological and pedagogical training, and indicators of the social intellect has led to the following conclusion: social intellect is an important component in the training of future officers, it helps to improve the reliability and efficiency of their professional activities, preserve life and health of subordinates. Quality learning of psychological and pedagogical skills only through the improvement of social intellect in military academic institutions, as well as in any other institution of closed type, has its own specificity. It is proposed to consider a set of measures aimed at the development of cadets’ general educational skills as a methodological tool. It is shown that the development of general educational skills is in a positive correlation with the level of social intellect. The development of general educational skills contributes to the weakening of the correlation bond between the social intellect and the level of psychological and pedagogical training.