Державне регулювання інклюзивного розвитку агропродовольчої сфери

Abstract

Вступ. Роль державного регулювання агропродовольчої сфери має полягати у створенні правового поля та гарантуванні рівного справедливого доступу до ресурсів держави, забезпеченні бюджетної інклюзії та обґрунтованого використання механізмів стимулювання суб’єктів АПК до провадження суспільної інклюзії на основі співфінансування та співучасті. Метою статті є дослідження та узагальнення теоретико-методологічних засад державного регулювання інклюзивного розвитку агропродовольчої сфери. Результати. Визначено стратегічну мету створення системи інклюзивного розвитку агропродовольчої сфери, яка полягає у досягненні всеосяжного прискореного розвитку АПК на засадах залучення, безбар’єрності та ефективної взаємодії усіх суб’єктів агропродовольчої сфери задля підвищення добробуту громадян та місцевих громад, розвитку людського капіталу, вирішення проблем бідності й нерівності. Запропоновано поняття «патерналістська система інклюзивного розвитку» та «ринкова модель інклюзивного розвитку», а також показані відмінності між ними, які полягають у різних рольових моделях держави та громадян щодо створення суспільних благ та їх розподілу. Обґрунтовано необхідність впровадження саме ринкової моделі інклюзивного розвитку з урахуванням інституційної слабкості держави, сутнісних принципів інклюзивної парадигми та особливостей агропродовольчої сфери України. Показано, що в АПК впровадження підходів інклюзивного та сталого розвитку потребує удосконалення механізму взаємодії між суб’єктами даної сфери на основі принципу «win-win» та підвищення рівня взаємної довіри, відсутність якої обумовлює цілу низку структурних дисбалансів. Висновки. Теоретично обґрунтовано, що посилення розподільчої функції держави на основі впровадження нових видів податків призведе до зниження фінансової стійкості та інвестиційної привабливості агропродовольчих холдингів, які є важливими платниками податків та драйверами впровадження соціально відповідальних стратегій, що не відповідає стратегічним інтересам держави та агропродовольчого комплексу загалом. Визначено основні функції держави при регулюванні інклюзивного розвитку агропродовольчого сектору. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці прикладних інструментів інклюзивного розвитку та визначні рольових моделей для різних суб’єктів агропродовольчої сфери при впровадженні даної системи.