Современная культура и исторический оптимизм: вместе или врозь?

Abstract

В статье автор размышляет о современной культуре и состоянии исторического сознания. Утверждается, что пессимизм стал их характерной чертой. По мнению автора, это препятствует выполнению историей своих социальных функций. Делается вывод о том, что исторический оптимизм является важнейшим принципом в процессе познания прошлого, консолидации научного сообщества историков и осуществления ими социальных и дидактических задач.

У статті автор розмірковує про сучасну культуру та стан історичної свідомості. Стверджується, що песимізм став їхньою характерною рисою. На думку автора, це перешкоджає виконанню історією своїх соціальних функцій. Робиться висновок про те, що історичний оптимізм є найважливішим принципом в процесі пізнання минулого, консолідації наукової спільноти істориків та здійснення ними соціальних і дидактичних завдань.

In the article, the author reflects on the state of modern culture and historical consciousness. He argues that pessimism became their distinguishing feature. According to the author, this prevents history from performance of its social functions. The author concludes that the historical optimism is an essential principle in the process of learning about the past, as well as consolidation of the scientific community of historians and enjoyment of social and didactic problems.