Вплив державної регуляторної політики на функціонування аграрного сектору

Abstract

Визначено, що одним з важливих сучасних методологічних підходів при вивченні обсягу та ефективності державної регуляторної політики в аграрній сфері є підхід Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). При цьому агросектор розглядається як сукупність трьох елементів: сукупність аграрних підприємств, сектор загального забезпечення та споживачі аграрної продукції. Динаміка результуючого показника рівня урядової підтримки аграрного сектору (TSE) для України за 1995-2016 рр. характеризується різноспрямованістю, що свідчить про відсутність в Україні цілеспрямованої послідовної політики у сфері аграрного виробництва. TSE для України за обсягом є співставним з Казахстаном, при цьому TSE Казахстану характеризується меншою амплітудою коливань відносно України, що свідчить про більш виважену і послідовну аграрну політику в Казахстані. Порівняння з TSE РФ свідчить про значно більші обсяги урядової підтримки аграрного сектору економіки в Російській Федерації, але TSE Російської Федерації також характеризується різкими коливаннями.Так само нестабільною є частка PSE у GFR за 1995-2016 рр., динаміка якої у цілому підтверджує мінливість регуляторних заходів в аграрному секторі України. При цьому послідовність регуляторної політики розвинених країн підтверджується статистикою. Якщо для країн Європейського Союзу та ОЕСР частка PSE у GFR є стабільною, то для пост-радянських країн (Казахстан, РФ, Україна) вона зазнає значних коливань.

It is determined that one of the important modern methodological approaches when studying the volume and efficiency of the state regulatory policy in the agrarian sector is the approach of the Organization for Economic Cooperation and Development (OECD). At the same time, the agro-sector is considered as a set of three elements: the aggregate of agrarian enterprises, the general support sector and consumers of agrarian products. The dynamics of the resultant level of government support for the agricultural sector (TSE) for Ukraine for 1995-2016 is characterized by diverse trends, which testifies to the absence of a targeted, consistent policy in the field of agrarian production in Ukraine. TSE for Ukraine in terms of volume is comparable to Kazakhstan, while TSE Kazakhstan is characterized by a lower amplitude of fluctuations in relation to Ukraine, indicating a more balanced and consistent agrarian policy in Kazakhstan. A comparison with the TSE of the Russian Federation indicates a much larger amount of government support for the agrarian sector of the Russian Federation, but the TSE of the Russian Federation is also characterized by sharp fluctuations. The analysis of PSE components for Ukraine for 1995-2016 shows that from year to year, none of the components shows stable values. At the same time, the level of support for Ukrainian producers of agrarian products, determined by the PSE indicator, does not correlate with the data on the profitability of Ukrainian agrarian enterprises. The comparison of data on the level of profitability of agricultural production in agricultural enterprises and the level of support for agricultural production by the OECD method in terms of PSE does not show the relationship between these indicators, rather demonstrating their antitrust nature. Also unstable is the share of PSE in GFR for 1995-2016, the dynamics of which generally confirms the volatility of regulatory measures in the agricultural sector of Ukraine. At the same time, the sequence of regulatory policy in developed countries is confirmed by statistics. If for the European Union and OECD countries the share of PSE in GFR is stable, then for post-Soviet countries (Kazakhstan, Russia, Ukraine) it undergoes significant fluctuations.

Определено, что одним из важных современных методологических подходов при изучении объема и эффективности государственной регуляторной политики в аграрной сфере является подход Организации экономического сотрудничества и развития (ОЭСР). При этом агросектор рассматривается как совокупность трех элементов: совокупность аграрных предприятий, сектор общего обеспечения и потребители аграрной продукции. Динамика результирующего показателя уровня правительственной поддержки аграрного сектора (TSE) для Украины за 1995-2016 гг. Характеризуется разнонаправленность, что свидетельствует об отсутствии в Украине целенаправленной последовательной политики в сфере аграрного производства. TSE для Украины по объему сопоставим с Казахстаном, при этом TSE Казахстана характеризуется меньшей амплитудой колебаний относительно Украины, что свидетельствует о более взвешенную и последовательную аграрную политику в Казахстане. Сравнение с TSE РФ свидетельствует о значительно большие объемы правительственной поддержки аграрного сектора экономики в Российской Федерации, но TSE Российской Федерации также характеризуется резкими колебаниями. Анализ составляющих PSE для Украины по 1995-2016 гг. Показывает, что из года в год ни один из компонентов не демонстрирует стабильных значений. При этом уровень поддержки украинских производителей аграрной продукции, определенный с помощью показателя PSE не коррелирует с данными о рентабельности украинских аграрных предприятий. Сопоставление данных об уровне рентабельности производства сельскохозяйственных продукции в сельскохозяйственных предприятия и уровня поддержки аграрного производства по методике ОЭСР по показателю PSE не показывают зависимости между этими показателям, скорее демонстрируя их протифазность. Так же нестабильна доля PSE в GFR за 1995-2016 гг., динамика которой в целом подтверждает изменчивость регуляторных мер в аграрном секторе Украины. При этом последовательность регуляторной политики развитых стран подтверждается статистикой. Если для стран Европейского Союза и ОЭСР удельный вес PSE в GFR является стабильным, то для постсоветских стран (Казахстан, РФ, Украина) он испытывает значительные колебания.