Політична комунікація у віртуальних соціальних мережах: проблема суб’єктності

Abstract

Розглянуто актуальні тенденції політичних комунікацій у соціальних мережах. Методологією дослідження є авторська концепція балансу ресурсних потенціалів акторів соціальної комунікації. Показано, що на тлі підриву довіри до партій та парламентів відбувається формування мережевих політичних ідентичностей на базі цифрових соціальних мереж, які виявляють тенденцію до інституалізації. Технології створення та про сування таких ідентичностей у масовій свідомості вимагають значних ресурс них витрат, які в умовах соціальної атомізації постіндустріальної епохи під силу лише привілейованим групам, які отримують ресурсну підтримку завдяки доступу до механізму державної влади. При цьому в процесі конструювання мережевих політичних ідентичностей відбувається цілісний політтехнологічний процес, еле ментами якого є: - аналіз цифрових слідів користувачів за допомогою інструментів BigData; - виявлення політизованих користувачів Інтернету та мережевих політичних ідентичностей, побудова психопрофілів користувачів; - цілеспрямована мікроцільова пропаганда; - конструювання (посилення або знищення – залежно від завдань) цільової аудиторії як мережевої політичної ідентичності або групи лояльних користувачів. Здобуваючи суб’єктність у сфері політичної комунікації у віртуальних ме режах, ці групи продовжують у них жорстку політичну конкуренцію, конструюючи лояльні собі стійкі мережеві політичні ідентичності через поширення специфічних алгоритмів взаємодії громадян у соціальних мережах. Завдяки спрямованому впливу на процес політичної комунікації її суб’єкти отримують можливість підміняти у суспільній свідомості реальні проблеми функціонування владного механізму та здійснюваного через нього процесу адміністративного розподілу суспільно значущих ресурсів. У результаті соціальне невдоволення направляється в безпечне для правлячих еліт русло, а рівень легітимності системи в цілому не падає до критичного рівня. Таким чином, сьогодні політизовані соціальні мережі стали одним із інститутів громадянського суспільства, і, як і всі ці інститути, вони не є безсуб’єктними, відіграючи роль інструменту просування інтересів певних ресурсозабезпечених груп, здатних організувати цілеспрямований довгостроковий вплив на суспільну свідомість.

The article deals with current trends in political communications in social networks. The research methodology is the author’s concept of the balance of resource potentials of social communication actors. It is shown that against the background of undermining trust in parties and parliaments, network political identities are being formed on the basis of digital social networks, which tend to be institutionalized. The technologies for creating and promoting such identities in the mass consciousness require significant resource expenditures, which in the conditions of social atomization of the post-industrial era can be afforded only by privileged groups that receive resource support through access to the mechanism of state power. At the same time, in the process of constructing networked political identities, a holistic political process takes place, the elements of which are - analysis of digital traces of users using BigData tools; - Identification of politicized Internet users and network political identities, construction of users’ psychological profiles; - targeted micro-targeted propaganda; - constructing (strengthening or destroying, depending on the tasks) the target audience as a network political identity or a group of loyal users. Gaining subjectivity in the sphere of political communication in virtual networks, these groups continue to engage in fierce political competition in them, constructing by spreading specific algorithms of interaction between citizens in social networks. Due to the targeted influence on the process of political communication, its subjects are able to substitute in the public consciousness the real problems of the functioning of the power mechanism and the process of administrative distribution of socially important resources carried out through it. As a result, social discontent is channeled into a safe direction for the ruling elites, and the level of legitimacy of the system as a whole does not fall to a critical level. Thus, today politicized social networks have become one of the institutions of civil society, and, like all these institutions, they are not subjectless, playing the role of a tool for promoting the interests of certain resource-rich groups capable of organizing a targeted long-term impact on public consciousness