Please use this identifier to cite or link to this item:
https://repo.btu.kharkov.ua/handle/123456789/62910
Title: | Екологічна безпека технічно небезпечних об’єктів |
Other Titles: | Environmental safety of technically dangerous objects |
Authors: | Кравцова, Анастасія Олександрівна |
metadata.dc.contributor.advisor: | Чуприна, Ю. Ю. |
metadata.dc.contributor.affiliation: | Державний біотехнологічний університет Кафедра екології та біотехнологій в рослинництві |
Issue Date: | 2024 |
Publisher: | Харків: ДБТУ |
Citation: | Кравцова А. О. Екологічна безпека технічно небезпечних об’єктів: кваліфікаційна робота магістра: спец. 183 - Технології захисту навколишнього середовища; наук. кер. Ю. Ю. Чуприна. Харків: ДБТУ, 2024. 56 с. |
Abstract: | Дипломна робота присвячена дослідженню питань забезпечення
екологічної безпеки технічно небезпечних об’єктів. У роботі проаналізовано
основні фактори ризику, пов’язані з діяльністю таких об’єктів, їх вплив на
довкілля та здоров’я населення. Зокрема, досліджено шляхи мінімізації
негативного впливу через удосконалення технологій, систем моніторингу та
екологічного менеджменту.
Особливу увагу приділено законодавчим і нормативним аспектам, які
регулюють екологічну безпеку, а також впровадженню сучасних методів оцінки
ризиків та засобів запобігання аварійним ситуаціям. Практична частина роботи
містить рекомендації щодо впровадження ефективних заходів зниження
ризиків, використання альтернативних технологій і покращення системи
управління екологічною безпекою на підприємствах.
Результати дослідження можуть бути використані у практичній
діяльності підприємств та органів державного управління з метою покращення
екологічної ситуації в регіонах з високим рівнем техногенного навантаження.
Доцільність теми Екологічна безпека техногенно небезпечних об’єктів.
Зростання кількості техногенних об’єктів. Сучасна індустріалізація призводить
до збільшення об'єктів, що несуть потенційну загрозу довкіллю: заводи, ТЕС,
нафтові бази, транспортні вузли тощо. Їх функціонування супроводжується
викидами шкідливих речовин, утворенням небезпечних відходів і можливістю
аварій. Екологічні ризики для природи та людей. Техногенні аварії, як-от
вибухи, викиди токсичних речовин або витоки небезпечних матеріалів, можуть
мати катастрофічні наслідки. Вони загрожують здоров’ю населення,
4
забруднюють повітря, воду, ґрунти та порушують екосистеми. Необхідність
вдосконалення нормативної бази. Системи регулювання екологічної безпеки
часто потребують оновлення відповідно до сучасних викликів. Аналіз даної
теми допомагає розробити рекомендації для вдосконалення законодавства та
підвищення рівня контролю. Впровадження сучасних технологій. Глибокий
аналіз сприяє розвитку інновацій у сфері моніторингу, прогнозування та
запобігання ризикам на техногенно небезпечних об’єктах, що дозволяє
мінімізувати шкоду. Глобальні виклики сталого розвитку. Збереження
екологічної рівноваги є однією з цілей сталого розвитку, визначених ООН.
Дослідження питань безпеки техногенних об'єктів сприяє досягненню цих
цілей.
Вивчення цієї теми має важливе практичне значення для державної
політики, промисловості та екологічного менеджменту. Її аналіз дозволяє
виявляти вразливості та впроваджувати заходи для захисту довкілля та безпеки
населення. The diploma work is devoted to the study of issues of ensuring the environmental safety of technically hazardous facilities. The work analyzes the main risk factors associated with the activities of such facilities, their impact on the environment and public health. In particular, ways to minimize negative impact through the improvement of technologies, monitoring systems and environmental management are investigated. Particular attention is paid to legislative and regulatory aspects that regulate environmental safety, as well as the implementation of modern methods of risk assessment and means of preventing emergency situations. The practical part of the work contains recommendations for the implementation of effective risk reduction measures, the use of alternative technologies and the improvement of the environmental safety management system at enterprises. The results of the study can be used in the practical activities of enterprises and state administration bodies in order to improve the environmental situation in regions with a high level of technogenic load. The relevance of the topic Ecological safety of technogenically hazardous facilities. The growth of the number of technogenic facilities. Modern industrialization leads to an increase in facilities that pose a potential threat to the environment: factories, thermal power plants, oil depots, transport hubs, etc. Their operation is accompanied by emissions of harmful substances, the formation of hazardous waste and the possibility of accidents. Environmental risks for nature and people. Technogenic accidents, such as explosions, emissions of toxic substances or leaks of hazardous materials, can have catastrophic consequences. They threaten the health of the population, pollute the air, water, soil and disrupt ecosystems. The need to improve the regulatory framework. Environmental safety regulation systems often need to be updated in accordance with modern challenges. Analysis of this topic helps to develop recommendations for improving legislation and increasing the level of control. Introduction of modern technologies. In-depth analysis contributes to the development of innovations in the field of monitoring, forecasting and preventing risks at technogenically hazardous facilities, which allows minimizing damage. Global challenges of sustainable development. Preservation of ecological balance is one of the goals of sustainable development defined by the UN. Research on the safety of technogenic facilities contributes to the achievement of these goals. The study of this topic is of important practical importance for public policy, industry and environmental management. Its analysis allows identifying vulnerabilities and implementing measures to protect the environment and the safety of the population. |
URI: | https://repo.btu.kharkov.ua/handle/123456789/62910 |
metadata.dcterms.references: | 1. Барбашова Н. В. Екологічна безпека хімічних виробництв. Одеса: Одеський національний університет, 2021. 234 с. 2. Васюкова Т.Г. Екологія: підручник. Київ: Конкорд. 2009. 524 с. 3. Вовк А. П., Демиденко О. В. Моделювання ризиків у сфері екологічної безпеки. Київ: КНУ, 2021. 176 с. 4. Гетьман А. П. Екологічне право України. Підручник. Харків: Право. 2006. 384 с. 5. Головко В. І. Роль громадськості у забезпеченні екологічної безпеки. Наукові записки КНУ, 2020, № 8, с. 36–41. 6. Гончарук Т. І. Моніторинг довкілля: стан і перспективи. Одеса: Видавництво ОНУ, 2020. 198 с. 7. Ісаєнко В.М. Моніторинг і методи вимірювання параметрів навколишнього середовища. Київ: НАУдрук. 2009. 312 с. 8. Карпенко В. О., Данилюк І. Г. Енергозберігаючі технології на промислових підприємствах. Львів: ЛНУ, 2021. 190 с. 9. Клименко М.О. Моніторинг довкілля: Київ: Видавничий центр «Академія». 2006. 360 с. 10. Ковальчук В. І., Сидоренко П. О. Екологічна безпека промислових об'єктів: навчальний посібник. Київ: Либідь, 2019. 284 с. 11. Колесник П. О. Аналіз екологічної безпеки техногенних об’єктів. Дніпро: Ліра, 2019. 240 с. 12. Кравченко П. В., Мороз В. Л. Модернізація виробничих процесів задля екологічної безпеки. Екологічні науки, 2021, № 6, с. 50–56. 13. Лапко А. М., Бондаренко І. В. Екологічна безпека: виклики сучасності. Київ: Вид. дім КМУ, 2021. – 290 с. 14. Литовченко О. М. Екологічний моніторинг у промислових регіонах. Харків: ХНУ, 2022. – 286 с. 15. Ліпкан В.А. Національна безпека України: навч. посіб. Київ: КНБ. 2009. 574 с. 16. Ляшенко В. І. Основи промислової екології. Харків: ХНАМГ, 2020. 312 с. 17. Петренко О. М. Моніторинг довкілля: сучасні методи та технології. Харків: Основа, 2020. 320 с. 18. Романенко А. О. Забруднення довкілля: екологічні та правові аспекти. Львів: ЛНУ, 2018. 304 с. 19. Сидорчук І. В. Правові аспекти забезпечення екологічної безпеки в Україні. Юридичний вісник, 2021, № 4, с. 45–53. 20. Тищенко Г.В. Екологічне право: Київ: Юмана. 2001. 256 с. 21. Черненко С. В. Екологічний менеджмент: навчальний посібник. Київ: Знання, 2018. 278 с. 22. Шевченко Т. О. Управління відходами на технічно небезпечних об’єктах. Київ: ВД "Студія", 2020. 246 с. 23. Шматько В.Г. Екологія та організація природоохоронної діяльності. Київ: КНТ. 2008. 304 с. 24. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, ст. 141. 25. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 року № 1264-XII. Відомості Верховної Ради України, 1991, № 41, ст. 546. 26. Про екологічну експертизу: Закон України від 9 лютого 1995 року № 45/95-ВР. Відомості Верховної Ради України, 1995, № 8, ст. 54. 27. Про об'єкти підвищеної небезпеки: Закон України від 18 січня 2001 року № 2245-III. Відомості Верховної Ради України, 2001, № 15, ст. 73. 28. Про охорону атмосферного повітря: Закон України від 16 жовтня 1992 року № 2707-XII. Відомості Верховної Ради України, 1992, № 50, ст. 678. 29. Водний кодекс України: Закон України від 6 червня 1995 року № 213/95-ВР. Відомості Верховної Ради України, 1995, № 24, ст. 189. 30. Земельний кодекс України: Закон України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III. Відомості Верховної Ради України, 2002, № 3-4, ст. 27. 31. ISO 14001:2015: Environmental management systems – Requirements with guidance for use. Geneva: International Organization for Standardization, 2015. 32. ISO 45001:2018: Occupational health and safety management systems –Requirements with guidance for use. Geneva: International Organization for Standardization, 2018. 33. Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням: ООН, 1989. [Електронний ресурс]. –Режим доступу: https://www.basel.int. 34. Орхуська конвенція про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля: ООН, 1998. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://unece.org/env/pp. 35. Паризька угода щодо клімату: ООН, 2015. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://unfccc.int. 36. Державні санітарні норми і правила утримання територій населених місць: ДСанПіН 145-2007. Київ: Міністерство охорони здоров’я України, 2007. 37. Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату: ООН, 1997. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://unfccc.int. 38. Директива 2010/75/ЄС про промислові викиди. Європейський Союз, 2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://europa.eu. 39. Система екологічного менеджменту: ISO 14000 та її впровадження в Україні. Екологічний вісник, 2020, № 1, с. 12–18. 40. Національна стратегія управління відходами в Україні до 2030 року. Постанова КМУ від 20 листопада 2019 р. № 820. 41. Європейський зелений курс і його вплив на Україну. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ec.europa.eu. 42. Постанови Кабінету Міністрів України про охорону довкілля. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua. 43. Директива 2008/50/ЄС про якість атмосферного повітря. Європейський Союз, 2008. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://europa.eu. 44. Державна екологічна інспекція України: звіт за 2021 рік. Київ: ДЕІУ, 2022. – 85 с. 45. План дій щодо адаптації екологічного законодавства України до стандартів ЄС. Київ: Міндовкілля, 2022. 46. Глобальні виклики екологічної безпеки: звіт ООН. Нью-Йорк: ООН, 2021. – 320 с. 47. Сталий розвиток та екологічна безпека: міжнародний досвід. Журнал сталого розвитку, 2019, № 3, с. 19–25 |
Appears in Collections: | 183 - "Технології захисту навколишнього середовища" (Магістри) |
Files in This Item:
File | Description | Size | Format | |
---|---|---|---|---|
2024_M_183z_TZd_13m_Kravtsova_A_O.pdf Restricted Access | 1 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.