Загальна фармакологія з основами ветеринарної рецептури: метод. вказівки

Abstract

Фармакологія (від гр.pharmacon - ліки, отрута; logos - вчення) - наука, що вивчає лікарські засоби, їх походження, склад, фізико-хімічні властивості та вплив на живі організми, а також займається пошуком нових високоефективних препаратів. Оскільки об’єктами ветеринарної медицини є домашні, сільськогосподарські, промислові, дикі, екзотичні тварини, птахи, риба, корисні комахи, ветеринарна фармакологія, на відміну від медичної, вивчає також засоби, що застосовуються з метою стимуляції їх продуктивності і плодючості. Найбільш важливими завданнями фармакології є вивчення механізму дії ліків на здоровий (фармакодинаміка) та хворий (фармакотерапія) організми, а також на збудників інфекційних та паразитарних захворювань. Вивчають фармакодинаміку потенційних ліків на лабораторних тваринах (миші, щури, жаби) з використанням класичних (клінічні, гістологічні, умовні рефлекси, фістульні) та найсучасніших, у тому, числі інструментальних (біохімічні, гістохімічні, електронно-мікроскопічні, спектрофотометричні, атомно-абсорбційні, хроматографічні, електрокардіо та енцефалографічні, магнітний і парамагнітний резонанс тощо) методів досліджень. Ветеринарні фармакологи мають суттєву перевагу перед медичними, тому що вони в подальшому можуть продовжити вивчення фармакодинаміки на здорових тваринах відповідного виду. Подібні експерименти на людях заборонено. Одне з важливих завдань фармакології це – вивчення фармакокінетики діючих речовин того чи іншого препарату: з'ясування основних закономірностей всмоктування (абсорбції) в кров при різних способах введення в організм, розподіл між тканинами, біотрансформація (біохімічні перетворення), шляхи та термін циркуляції в крові, депонування і виведення (екскреції) з організму. Знання цих параметрів має надзвичайно важливе значення для вибору найбільш раціональних способів і кратності введення, тривалості лікування, принципів дозування та можливостей використання продуктів тваринництва після останнього введення препарату. Кінцева мета вивчення фармакодинаміки і фармакокінетики – теоретичне обґрунтування фармакотерапії і фармакопрофілактики. Невід'ємною й надзвичайно важливою частиною фармакології є вивчення токсичних особливостей лікарських препаратів (гостру та хронічну токсичність) спершу для лабораторних, а потім і для інших видів тварин, побічної негативної дії при одноразовому або тривалому застосуванні – гонадо- та ембріотоксичність, мута-, терато-, канцеро- та алергогенність. Фармакологія як суто біологічна наука обіймає не лише питання фармакодинаміки, фармакотерапії, фармакопрофілактики, фармакокінетики лікарських засобів, але й знання про походження, склад та властивості ліків, фізико-хімічні особливості діючих речовин, лікарські форми та способи введення їх в організм. Тому лікарю та фельдшеру ветеринарної медицини потрібні знання деяких фармацевтичних наук: фармацевтичної хімії, що вивчає хімічний склад діючих речовин та властивості, які впливають на механізм дії, приготування лікарських форм, умови зберігання, транспортування і введення їх в організм; фармакогнозії, що вивчає лікарську сировину рослинного і тваринного походження; аптечної технології ліків та організації фармацевтичної справи. Освоївши курс загальної та спеціальної фармакології і, зокрема, технології лікарських форм, студент повинен знати такі необхідні дані про кожний препарат: назва (українська та латинська), найбільш поширені синоніми; найбільш суттєві фізико-хімічні властивості діючих речовин, що важливо для приготування лікарських форм та їх зберігання; закономірності всмоктування в кров та виведення з організму; механізм місцевої та резорбтивної дії на організм тварин, суть дії на збудників інфекційних чи паразитарних захворювань, показання та протипоказання до застосування; лікувальні дози для тварин різних видів (орієнтовно); найбільш раціональні лікарські форми і способи введення їх; способи лікування тварин у разі передозування ліків або появи загрозливих симптомів побічної дії.