Моніторинг продовольчої безпеки та харчування в рамках порядку денного в галузі сталого розвитку на період до 2030 року

Abstract

25 вересня 2015 року 193 держави-члени ООН прийняли Порядок денний сталого розвитку до 2030 року. Він включає 17 цілей сталого розвитку (ЦСР) та 169 завдань, які будуть визначати дії урядів, міжнародних агентств, громадянського суспільства та інших інституцій протягом визначеного періоду, дотримуючись основних принципів, закладених у Цілях розвитку тисячоліття (ЦРТ). Порядок денний до 2030 року забезпечує глобальне бачення, яке охоплює весь спектр розвитку. 17 цілей ЦСР спрямовані на ліквідацію бідності та голоду на засадах відновлення природних ресурсів та сталого управління ними. Як і раніше, цілі об'єднують три виміри сталого розвитку – економічний, соціальний та екологічний – з тісно взаємопов’язаними цілями: жодна ціль не відокремлена від інших. Цілі є універсальними, і Порядок денний на 2030 рік є актуальним як для розвинених країн, так і для країн, що розвиваються. Метою цієї статті є дослідження теоретико-методологічних засад моніторингу продовольчої безпеки та харчування в рамках Порядку денного в галузі сталого розвитку на період до 2030 року. Новий звіт «Про стан продовольчої безпеки та харчування у світі» допоможе визначити проблеми та сприятиме моніторингу прогресу у напрямі до ЦРС. Саме тому у звіті зосереджено увагу на цілях та показниках, визнаних на міжнародному рівні. Однак глобальні показники можуть бути непридатними для відображення станів, пов’язаних с відсутністю продовольчої безпеки, які швидко змінюються, наприклад, під час конфлікту та надзвичайних ситуацій. Додаткові показники, включаючи показник споживання продовольства (FCS) або індекс стратегій подолання (CSI), можуть бути корисними для національного та субнаціонального моніторингу, і їх використання може бути виправдано в контексті систематичних аналізів, таких як інтегрована класифікація фаз продовольчої безпеки (IPC), коли недоступність даних не дозволяє покладатися на міжнародно узгоджені показники. Встановлено, що ЦСР були розроблені як частина цілісного бачення сталого розвитку. Отже, для досягнення прогресу в ЦСР2 розробникам політики необхідно враховувати взаємозв'язки та критичну взаємодію між ЦСР2 та всіма іншими цілями. Система моніторингу також повинна сприяти виявленню таких зв'язків та ефективності комплексного підходу. Вона повинна виходити за рамки простого відстеження показників та надавати інструменти оцінювання, щоб визначити, як втручання в різних областях політики впливають на ключові результати та як досягнення в рамках однієї ЦСР допомагає (чи ні) прискорити прогрес іншої. Майбутні звіти про стан продовольчої безпеки та харчування у світі сприятимуть інтегрованому моніторингу прогресу у напрямі подолання голоду та викорінення всіх форм недоїдання (ЦСР 2.1 та 2.2) шляхом оцінки синергії та компромісів із зусиллями щодо досягнення інших цілей у рамках ЦСР2 та прогрес, досягнутий на інших ЦСР. Це буде здійснюватися здебільшого на глобальному рівні за допомогою порівнянь регіонів та країн, а також через тематичні дослідження країн.

Introduction. On September 25, 2015, 193 UN member states adopted the 2030 Agenda for Sustainable Development. It includes 17 Sustainable Development Goals (SDGs) and 169 tasks that will determine the actions of governments, international agencies, civil society and other institutions over a period of time, adhering to the basic principles set out in the Millennium Development Goals (MDGs). The 2030 Agenda provides a global vision that spans the entire spectrum of development. The 17 goals of the SDGs are aimed at eradicating poverty and hunger on the basis of restoration of natural resources and their sustainable management. As before, the goals combine three dimensions of sustainable development, namely economic, social and environmental, with closely interrelated goals: no goal is separate from others. The goals are universal, and the 2030 Agenda is relevant for both developed and developing countries. The purpose of this article is to study the theoretical and methodological foundations of food security and nutrition monitoring under the 2030 Agenda for Sustainable Development. Results. The new report on the state of food security and nutrition in the world will help identify problems and help monitor progress towards the MDGs. That is why the report focuses on internationally recognized goals and indicators. However, global indicators may not be able to reflect food insecurity situations that are changing rapidly, such as in conflicts and emergencies. Additional indicators, including the Food Consumption Index (FCS) or CSI, can be useful for national and subnational monitoring, and their use may be justified in the context of systematic analyzes such as the Integrated Food Safety Phase Classification (IPC). The unavailability of data does not allow relying on internationally agreed indicators. Conclusions. It was found that the SDGs were developed as part of a holistic vision of sustainable development. Therefore, in order to make progress in SDG2, policy makers need to consider the interrelationships and critical interactions between SDG2 and all other goals. The monitoring system should also help to identify such links and the effectiveness of an integrated approach. It should go beyond simple tracking of indicators and provide evaluation tools to determine how interventions in different policy areas affect key outcomes and how achievements under one SDG help (or not) accelerate the progress of another. Future reports on the state of food security and nutrition in the world will contribute to the integrated monitoring of progress towards overcoming hunger and eradicating all forms of malnutrition (SGD 2.1 and 2.2) by assessing synergies and trade-offs with other SDG2. This will be done mostly at the global level through comparisons of regions and countries, as well as through case studies of countries.