Сталий розвиток підприємств: дуалізм концептуальних підходів

Abstract

В статті запропоновано авторський підхід до формування визначення сталий розвиток підприємства на основі узагальнення існуючих підходів до його трактування у вітчизняній науковій літературі. Необхідність удосконалення понятійно-категоріального апарату предмету дослідження зумовлена розбіжністю в науковому середовищі єдиних підходів до його трактування. Визначено, що сталий розвиток підприємства має формуватися у середовищі, з врахуванням двох суттєвих принципів: формування збалансованого зв’язку в тріаді економіка, екологія та соціальна сфера, що означає оптимальне використання в інтересах людини і природи тих ресурсів, які дає економічний розвиток; розв’язання завдань виробництва, на основі впровадження відповідальних інновацій, пов’язаних з розвитком не лише на сучасному етапі, а і з врахуванням інтересів прийдешніх поколінь. Описано зв’язок економічної, соціальної та екологічної складових в рамках соціально-еколого-економічної тріади в системі сталого розвитку. Автори розглядають сталий розвиток підприємства як системний і комплексний процес стратегічної трансформації суб’єкту господарювання, який включає в себе систему соціально-екологічних цінностей і здійснюється на основі впровадження відповідальних інновацій під дією конкурентного середовища й зовнішніх чинників. Визначено, що менеджмент підприємства має докладати усіх зусиль, задіювати всі функції управління для того, щоб здійснювати вплив на всіх потенційних стейкхолдерів з метою формування сталого середовища своєї діяльності. В цьому є певна суперечливість, оскільки, з одного боку, сталий розвиток може бути конкурентною перевагою, яка вирізнятиме виробника з поміж інших, а з іншого – сталий попит має формувати адекватний споживчий ринок, а це призводитиме до необхідності зміни умов існування й появи нових гравців на ринку.

The author 's approach to the formation of the definition of enterprise sustainable development is offered on the basis of generalization of existing approaches to its interpretation in the domestic scientific literature in the article. The need to improve the conceptual and categorical apparatus of the subject of study is due to differences in the scientific environment of common approaches to its interpretation. It is determined that the enterprise sustainable development should be formed in the environment, taking into account two essential principles: the formation of a balanced relationship in the triad of economy, ecology and social sphere, which means the optimal use in the interests of man and nature of the resources provided by economic development; solving production problems, based on the introduction of responsible innovations related to development not only at the present stage, but also taking into account the interests of future generations. The connection of economic, social and ecological components is described within the framework of socio-ecological-economic triad in the system of sustainable development. The authors consider the sustainable development of the enterprise as a systemic and complex process of strategic transformation of the business entity, which includes a system of socio-environmental values and is based on the introduction of responsible innovations under the influence of the competitive environment and external factors. It is determined that the management of the enterprise should make every effort, use all management functions in order to influence all potential stakeholders in order to create a sustainable environment for their activities. There is some contradiction in this, because, on the one hand, sustainable development can be a competitive advantage that will distinguish the producer from others, and on the other - constant demand must form an adequate consumer market, and this will lead to changing living conditions and new players on the market.