Сечокам’яна хвороба у котів (етіологія, симптоматика, діагностика та лікування) в умовах Куп’янської районної державної лікарні ветеринарної медицини

Abstract

Результати досліджень. Найбільша кількість котів, хворих на уролітіаз, припадала на осінь. За сечокам'яної хвороби у котів середня температура тіла становить 38,54±1,63 ºС, частота серцевих скорочень – 161,51±8,10 уд/хв, інтенсивність дихання – 44,25±3,24 уд/хв. Відзначається анемічність видимих слизових оболонок, напруженість черевних стінок, збільшення об’єму сечового міхура та його болючість. Сеча хворих на сечокам'яну хворобу котів у більшості випадків каламутна, кольором від бурого до темно-жовтого. У 30 % тварин у сечовому міхурі містяться великі конкременти, а у 70 % тварин у сечовому міхурі міститься дрібнодисперсна рухлива гіпер-і гіпоехогенна звісь. Прозорість проб сечі коливається у межах від «прозора» до «дуже каламутна». Показник відносної густини знаходиться в межах від 1,020 до 1,030, а рН сечі знаходився у широких межах від 5,0 до 9,5. За результатами досліджень відзначається білок. Мікроскопією осаду виявляються кристали (струвіти, оксалати, рідше урати). Гематологічні показники у котів характеризуються незначним лейкоцитозом, простим регенеративним зрушенням ядра вліво у лейкограмі. У червоній крові виявляється зниження кількості еритроцитів, вмісту гемоглобіну та зниження гематокриту. Після закінчення курсу дієтотерапії (6 місяців) було проведено контрольнідослідження осаду сечі. Виявлено помітне зниження вмісту каміння та піску. Також після повторної ультразвукової діагностики у тварин зі струвітним та уратним типом каменів у сечовому міхурі містилися дрібні конкременти у незначній кількості, у вигляді рухомої гіперехогенної суспензії, а у тварин з оксалатними уролітами ще відзначалися конкременти більшого розміру, але вже у меншій кількості.