Молекулярно-генетична характеристика великої білої породи свиней на основі аналізу мікросателітних маркерів

Abstract

Ефективність селекції у тваринництві, і свинарстві зокрема, значною мірою залежить від точності оцінки генотипу, яка гарантує відбір генетично кращих тварин. Такий підхід дає змогу одержувати тварин з бажаним комплексом ознак продуктивності, резистентності до хвороб, пристосованості до технологічних умов утримання, сприяє закріпленню цих ознак та збільшенню продуктивності у наступних генераціях [1 - 3]. Традиційно спадкові якості свиней оцінюють за власною продуктивністю та якістю нащадків, що дає змогу визначити генетичний потенціал окремих тварин, лінії, родини, стада чи породи [4, 5]. Водночас з таким підходом існують методи аналізу генотипів свиней, що ґрунтуються на використанні генетичних маркерів, які все більше залучаються в практику селекційної роботи. Вони дозволяють аналізувати не тільки окремі генотипи, але і генетичну структуру популяцій свиней, визначати напрямок мікроеволюційних процесів в них, вирішувати завдання щодо збереження і раціонального використання генофонду порід та низку інших питань. Урахування популяційно-генетичних параметрів, отриманих на основі молекулярно-генетичного маркірування, підвищує ефективність селекційної роботи, сприяє програмованому отриманню бажаних генотипів тварин [6, 7]. Останні 35 років селекція свиней великої білої породи в Україні здійснювалась, в основному, у двох напрямках: за відтворювальними та відгодівельними якостями. Результат цієї роботи по першому напрямку – створення внутрішньопородного материнського типу свиней – української великої білої-1 (УВБ-1). Результатом роботи по другому напрямку стало створення внутрішньопородного батьківського типу свиней –української великої білої-2 (УВБ-2). Крім того, окремою групою у великій білій породі є велика біла порода англійської селекції (ВБА). Кожен з типів представлений цілим рядом ліній та родин. Велика біла порода характеризується складною генеалогічною структурою, яка потребує вивчення на популяційно-генетичному рівні шляхом визначення генетичних взаємин між окремими складовими її структури, рівню генетичної диференціації (внутрішньопородному, внутрішньопопуляційному та міжпопуляційному рівнях). Цим зумовлений вибір напрямку досліджень магістерської роботи із залученням систем ДНК маркерів.