Модель определения величины одноразовой денежной помощи в случае гибели лиц, имеющих воинские или специальные звания

Abstract

В статье рассмотрены подходы к расчету размера и формы выплаты денежной помощи в случае гибели человека при выполнении служебных обязанностей. Проведен исторический анализ законодательства различных стран по замене принципа кровной мести возможностью выплаты денежного выкупа. Отмечено, что в конце XIX века в ряде стран (Греция, Албания, Сербия, Италия, на Корсике, Япония, Йемен и др.) кровная месть являлась частью обычного права и действовала параллельно публичному праву. В некоторых республиках СССР, не смотря на активную идеологическую работу и мощный аппарат прокуратуры и правоохранительных органов, данный обычай оставался мощным социальным регулятором. Несмотря на противодействие публичного права и осуждение, с точки зрения культурных ценностей, этот древний обычай общинно-родового строя бытует на территории современной Туркмении, Таджикистана, Киргизии, Казахстана, Грузии, Абхазии, Азербайджана. Отмечено, что в период формирования и развития постоянных армий в Европе, появились выплаты отставным военным, в том числе их вдовам (матерям или детям). Первым международным прецедентом попытки оценить стоимость жизней своих убитых граждан, был Версальский мирный договор (28.06.1919 г.). Первые серьезные научные исследования по определению стоимости жизни человека были начаты в США в 30-х годах ХХ в процессе оценки последствий дорожно-транспортных происшествий. Не смотря на то, что в мировой практике накоплен значительный опыт по расчету экономического эквивалента «цены жизни человека», в Украине отсутствует единый стандарт расчета стоимости человеческой жизни, позволяющий определить компенсацию при гибели человека. Практически всегда, сумма выплат определяется либо ведомственными нормативно-правовыми документами, либо узко профилированными законодательными актами. Для определения размера компенсации в случае наступления рассматриваемого события авторами выбрана схема компенсации неполученного дохода, который состоит из денежного содержания, неполученного за весь срок оставшейся службы, и выплачиваемой пожизненно пенсии. Возможная заработная плата или иные доходы, полученные во время пребывания на пенсии, не учитываются при расчете величины неполученного дохода. Предлагаемая схема построена на принципе усреднённого подхода, исходя из морального принципа о равенстве каждого перед рассматриваемым событием. При расчете величины компенсации все сомнения толкуются в пользу потерпевшего. Получено математическое выражение, позволяющее определить окончательный размер выплат.

У статті розглянуто підходи до розрахунку розміру і форми виплати грошової допомоги у разі загибелі людини при виконанні службових обов'язків. Проведено історичний аналіз законодавства різних країн щодо заміни принципу кровної помсти можливістю виплати грошового викупу. Відзначено, що в кінці XIX століття в ряді країн (Греція, Албанія, Сербія, Італія, на Корсиці, Японія, Ємен та ін.) кровна помста була частиною звичайного права і діяла паралельно з публічним правом. У деяких республіках СРСР, не дивлячись на активну ідеологічну роботу і потужний апарат прокуратури і правоохоронних органів, даний звичай залишався потужним соціальним регулятором. Незважаючи на протидію публічного права і осуд, з точки зору культурних цінностей, цей стародавній звичай общинно-родового ладу існує на території сучасної Туркменії, Таджикистану, Киргизії, Казахстану, Грузії, Абхазії, Азербайджану. Відзначено, що в період формування і розвитку постійних армій в Європі, з'явилися виплати відставним військовим, в тому числі їх вдовам (матерям або дітям). Першим міжнародним прецедентом по спробі оцінити вартість життів своїх убитих громадян був Версальський мирний договір (28.06.1919 р). Перші серйозні наукові дослідження з визначення вартості життя людини були розпочаті в США в 30-х роках ХХ ст. в процесі оцінки наслідків дорожньо-транспортних пригод. Не дивлячись на те, що в світовій практиці накопичений значний досвід щодо розрахунку економічного еквівалента «ціни життя людини», в Україні відсутній єдиний стандарт розрахунку вартості людського життя, що дозволяє визначити компенсацію при загибелі людини. Практично завжди, сума виплат визначається або відомчими нормативно-правовими документами, або вузько профільованими законодавчими актами. Для визначення розміру компенсації в разі настання аналізованої події авторами обрана схема компенсації неотриманого доходу, який складається з грошового утримання, неодержаного за весь термін залишилася служби, пенсії, що виплачується довічно. Можлива заробітна плата або інші доходи, отримані під час перебування на пенсії, при обрахуванні величини неодержаного доходу не враховуються. Запропонована схема побудована на принципі усередненого підходу, виходячи з морального принципу про рівність кожного перед подією, що розглядається. Під час розрахунку величини компенсації всі сумніви тлумачаться на користь потерпілого. Отримано математичний вираз, що дозволяє визначити остаточний розмір виплат.

The article considers approaches to calculating the amount and form of monetary assistance payment in case of death of a person when performing work-relative duties. A historical analysis of the legislation of various countries on the replacement of the principle of blood feud with the possibility of paying a cash repurchase is made. It was noted that at the end of the nineteenth century, in a number of countries (Greece, Albania, Serbia, Italy, Corsica, Japan, Yemen, etc.), blood feud was a part of customary law and acted in parallel with public law. In some republics of the USSR, in spite of active ideological work and a powerful apparatus of the prosecutor's office and law enforcement agencies, this custom remained a powerful social regulator. Despite the opposition of public law and condemnation, from the point of view of cultural values, this ancient custom of the communal-tribal system exists in the territory of modern Turkmenistan, Tajikistan, Kyrgyzstan, Kazakhstan, Georgia, Abkhazia, and Azerbaijan. It is noted that during the formation and development of permanent armies in Europe, payments were made to retired military personnel, including their widows (mothers or children). The Versailles Peace Treaty (28.06.1919) was the first international precedent on the attempt to estimate the cost of the lives of its slain citizens. The first serious research into the cost of living was started in the United States in the 1930s in the process of assessing the consequences of road accidents. Despite the fact that the world practice has accumulated considerable experience in calculating the economic equivalent of the «price of a person's life,» Ukraine does not have a single standard for calculating the cost of human life, which makes it possible to determine compensation for the death of a person. Almost always, the amount of payments is determined either by departmental legal documents or by narrowly profiled legislative acts. To determine the amount of compensation in the event of occurrence of the event under consideration, the authors selected a compensation scheme for the lost income, which consists of the amount of money not received for the entire remaining service period and the pension that is paid for life. Possible wage or other income received during retirement is not taken into account when calculating the amount of unearned income. The proposed scheme is based on the principle of the averaged approach, proceeding from the moral principle of the equality of each before the event in question. When calculating the amount of compensation, all doubts are interpreted in favor of the victim. A mathematical expression for calculating the final amount of payments is obtained.