Проблеми та перспективи вдосконалення політики екологічної безпеки в Україні

Abstract

На сучасному етапі розвитку цивілізації вагомого значення набуває пошук оптимальної взаємодії між навколишнім природним середовищем і задоволенням базових потреб суспільства. Одним із засобів забезпечення всебічного врахування соціальних, економічних та екологічних інтересів суспільства є екологічна політика держави, яка реалізується перш за все через систему екологічного управління. У Конституції України визначається, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов’язком держави. Саме держава визначає допустимі форми використання природоохоронного потенціалу на основі планування, стимулювання та контролю. Вдосконалення політики екологічної безпеки є: наявність стратегії екологічного стану, постійне інформування населення про екологічні проблеми з метою подолання екологічної інформаційної ізоляції влади та населення України, модернізація системи управління політики екологічної безпеки, застосування природоощадних технологій та формування екологічних обмежень (стандартів), запровадження автоматизованої системи моніторингу та посилення відповідальності за порушення у сфері екології, модернізація багаторівневої системи управління екологічною безпекою, що поєднує державне, регіональне, місцеве і громадське екологічне управління, глобалізація екологічних проблем. Проблеми вдосконалення структури та характеру функціонування системи екологічного управління обумовлена об’єктивними потребами наукового обґрунтування і супроводження процесу трансформації діючих і створення нових організаційних структур управління, спроможних ефективно функціонувати в умовах ринкового середовища та демократизації усіх сфер суспільного життя, в умовах глобалізації. Це вимагає не тільки подальшого розвитку теорії управління, але й чіткого визначення її предметного поля для вироблення теоретико-методологічної бази досліджень, спрямованих на підвищення ефективності організаційної взаємодії в системі екологічного управління. Екологічне управління виступає засобом гармонізації відносин суспільства і природи в контексті глобальних тенденцій екологізації життєдіяльності людства, реалізації практичних дій на шляху до екологічно збалансованого господарювання. Тому в процесі здійснення екологічного управління державою слід ураховувати як об’єктивні процеси самоуправління в природі, так і необхідність цілеспрямованого управління навколишнім середовищем в інтересах суспільства.

На современном этапе развития цивилизации весомое значение приобретает поиск оптимального взаимодействия между окружающей естественной средой и удовлетворением базовых потребностей общества. Одним из средств обеспечения всестороннего учета социальных, экономических и экологических интересов общества есть экологическая политика государства, которая реализуется прежде всего через систему экологического управления. В Конституции Украины прописано, что обеспечение экологической безопасности и поддержание экологического равновесия на территории Украины является обязанностью государства. Именно государство определяет допустимые формы использования природоохранного потенциала на основе планирования, стимулирования и контроля. Совершенствование политики экологической безопасности является: наличие стратегии экологического состояния, постоянное информирование населения об экологических проблемах с целью преодоления экологической информационной изоляции власти и населения Украины, модернизация системы управления политики экологической безопасности, применения природно-экономных технологий и формирование экологических ограничений (стандартов), ввода автоматизированной системы мониторинга и усиления ответственности за нарушение в сфере экологии, модернизация многоуровневой системы управления экологической безопасностью, которая сочетает государственное, региональное, местное и общественное экологическое управление, глобализация экологических проблем. Проблемы совершенствования структуры и характера функционирования системы экологического управления обусловлена объективными потребностями научного обоснования и сопровождения процесса трансформации действующих и создания новых организационных структур управления, которые могут эффективно функционировать в условиях рыночной среды и демократизации всех сфер общественной жизни, в условиях глобализации. Это требует не только дальнейшего развития теории управление, но и четкого определение ее предметного поля для выработки теоретико-методологической базы исследований, направленных на повышение эффективности организационного взаимодействия в системе экологического управления. Экологическое управление выступает в качестве средства гармонизации отношений общества и природы в контексте глобальных тенденций экологизации жизнедеятельности человечества, реализации практических действий на пути к экологически-сбалансированному ведению хозяйства. Поэтому в процессе осуществления экологического управления государством следует учитывать, как объективные процессы самоуправления в природе, так и необходимость целеустремленного управления окружающей средой в интересах общества.

On the modern stage of development of civilization, a ponderable value acquires the search of optimal cooperation between a natural environment and satisfaction of base necessities of society. One of backer-ups of all-round account of social, economic and ecological interests of society is ecological politics of the state, that will be realized foremost through the system of ecological management. It is prescribed in Constitution of Ukraine, that providing of ecological safety and maintenance of ecological equilibrium on territory of Ukraine is the duty of the state. Exactly the state determines the possible forms of the use of nature protection potential on the basis of planning, stimulation and control. Perfection of politics of ecological safety is: presence of strategy of the ecological state, permanent informing of population of ecological problems with the purpose of overcoming of ecological informative isolation of power and population of Ukraine, modernization of control system of politics of ecological safety, applications of naturally-economy technologies and forming of ecological limitations (standards), input of CAS of monitoring and strengthening of responsibility for violation in the field of ecology, modernization of multilevel control system by ecological safety, that combines state, regional, local and public ecological administration, globalization ecological problem. Problems of perfection of structure and character of functioning of the system of ecological management conditioned by the objective necessities of scientific ground and accompaniment of process of transformation of operating and creation of new organizational structures managements that can effectively function in the conditions of market environment and democratization of all spheres of public life, in the conditions of globalization. It requires not only further development of theory management but also clear determination of her subject field for making of theory methodological base of the researches sent to the increase of efficiency of organizational cooperation in the system of ecological management. An ecological management comes forward as means of harmonization of relations of society and nature in the context of global tendencies of ecologization of vital functions of humanity, realization of practical actions on a way to the ecologically-balanced menage. Therefore, in the process of realization of ecological management the state it is necessary to take into account, both objective processes of self-government in the wild and necessity of purposeful management by an environment in interest’s society.