Мікроавтомобілі як один з шляхів зменшення шкідливого впливу транспортних проблем на сучасне місто

Abstract

Необхідність обґрунтування достоїнств трьохколісного мікрокара, як нового альтернативного вигляду міського індивідуального транспортного засобу, обумовлена його незвичними, особливими споживчими і експлуатаційними властивостями, які направлені на одночасне вирішення багатьох транспортних проблем сучасного міста. Аналіз існуючих мікроавтомобілів показує, що незважаючи на недоліки, кожний з них має головні переваги – малі габарити, менші витрати енергії на перевезення однієї людини, менше шкідливих викидів, висока маневреність. Сьогодні можна відзначити справжній бум серед найвідоміших світових автовиробників в спробах якнайшвидше створити свій мікротранспортний засіб. Що ж до критики, то вона як правило, направлена на низьку інформативність мікрокара, тобто його важче помітити на дорозі; рівень пасивної безпеки також значно нижче, ніж у звичайного легкового автомобіля. Крім того, цей новий вигляд транспорту, іноді створює перешкоди руху транспортного потоку, особливо, коли його максимальна швидкість не перевищує 45-50 км/год. Також можна спостерігати, розгубленість органів контролюючих безпеку руху, з приводу нібито відсутності законодавчих норм, що відносяться до статуту мікроавтомобілів, що до дозволу їх експлуатації. Зрозуміло, це стосується не всіх країн, в США і в Англії термін «мікрокари» узаконені, та є і інші приклади. В Англії до класифікації входить також термін, що відноситься до мікроавтотранспорту - «bubble», (означає «міхур»). Так свого часу назвали міські одномісні мікроавтомобілі, що зовні нагадують скляні міхури [2,14]. Крім того, з аналізу виходить, що так чи інакше, вказані вище недоліки в деяких конструкціях досить успішно вирішені. З чого випливає, що зібравши, в одному концепткарі максимум позитивних якостей, можливо створити мікроавтомобіль, здатний стати справжнім конкурентом сьогоднішньому традиційному легковому автомобілю, що заполонив сучасне місто.