Идеи социальной коммуникации в постмодерной европейской философской мысли

Abstract

Автор звертається до аналізу витоків постмодерністських уявлень про систему соціальних комунікацій в сучасній європейській філософії. Він виходить з того, що основа постмодерністської філософії – мобілізм як прагнення до відкритості. Мобілістськая критика не схильна вступати з владою в діалог, вона не влаштовує торг, а оголює сталі «істини», віру в «прогрес» і «винагороди», позбавляє їх ілюзорного блиску. Значна увага приділена аналізу ролі інформації у глобалізованому світі.

Автор обращается к анализу истоков постмодернистских представлений о системе социальных коммуникаций в современной европейской философии. Он исходит из того, что основа постмодернистской философии – мобилизм как стремление к открытости. Мобилистская критика не склонна вступать с властью в диалог, она не устраивает торг, а обнажает установившиеся «истины», веру в «прогресс» и «вознаграждения», лишает их иллюзорного блеска. Значительное внимание уделено анализу роли информации в глобализованном мире.

The author turns to the analysis of sources of postmodern tendencies on the system of social communications in modern European Philosophy. He proceeds from the basis of postmodern philosophy – mobilizm as aspiring to the openness. The critic of mobilizm is not inclined to come into dialog with power, it does not arrange bargaining, but it bares the set «truths», faith in «progress» and «rewards», deprives their illusive brilliance. Considerable attention is paid to the analysis of the role of information in the globalized world.