Стрептококкоз собак. Лабораторна діагностика, лікування та профілактика в умовах приватної ветеринарної клініки «Терра Вет», м. Харків

Abstract

Актуальність теми кваліфікаційної роботи. Стрептококи є досить убіквітарними мікроорганізмами, вони дуже поширені в природі, частина з них є представниками нормальної мікрофлори шкіряного покриву та слизових оболонок тварин та людини. Широкому їх поширенню сприяє постійне знаходження у верхніх дихальних шляхах, в кишечнику здорових тварин, постійне виділення збудників у довкілля хворими та бактеріоносіями. Собаки щодня піддаються впливу бактерій, і більшу частину часу їхня імунна система здатна боротися з ними, не виявляючи жодних ознак захворювання. Стрептококози виникають тоді, коли імунна система тварини ослаблена, і бактерії можуть розмножуватися та поширюватися по організму. S. canis здатний викликати захворювання у собак та інших видів тварин, що робить його одним із стрептококових патогенів, який має найбільший діапазон господарів. Незважаючи на широке поширення S. canis, раніше не приділяли достатньої уваги, як іншим стрептококам. Це пов’язано 7 з обмеженою кількістю підтверджених випадків інфікування тварин. Більшість ізолятів стрептококів із досліджуваних зразків в лабораторіях ветеринарної медицини не ідентифіковано на видовому рівні, однак, справжнє значення хвороб, які викликає S. canis у тварин важко оцінити. Збудник стрептококозу собак швидко набуває резистентності до дії антибіотиків та в останній час істотно підвищилася його вірулентність, що призвело до значних спалахів цієї інфекції серед тварин. Серед основних причин розповсюдження стрептококозу собак є зниження імунної реактивності організму, нераціональне та незбалансоване годування, близькоспоріднене схрещування, широке безконтрольне використання антибіотиків та гормональних препаратів для лікування хворих тварин. Мета кваліфікаційної роботи. Вивчити поширення серед домашніх тварин (собак) збудників стрептококозу та особливості виявлення збудників родини Streptococcus в матеріалі відібраному від собак, а також питання лікування та профілактики стрептококозу собак. Завдання: Визначити частоту виділення патогенних стрептококів від собак. Вивчити особливості бактеріологічних досліджень при стрептококозах собак. Вивчити етіологічну структуру збудників стрептококозу собак. Вивчити наявність у хворих на стрептококоз імунодефіцитних станів. Вивчення чутливості виділених штамів стрептококів до антибіотиків. Розробити схеми лікування стрептококозу собак. Запропонувати заходи, щодо профілактики стрептококозу собак. Об’єктами дослідження були собаки різних вікових груп. Предмет дослідження – стрептококоз собак. Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. В результаті проведених досліджень виявили, що стрептококові інфекції в останній час мають тенденцію до поширення. В умовах приватної ветеринарної клініки «Терра Вет» встановили починаючи з 2018 року, 8 частота виділення патогенних стрептококів від собак, дещо збільшилася і становила 34,04%, а в 2022 році, кількість випадків зросла ще більше і становила 45,65%. Це вказує на ймовірне зниження природної резистентності організму собак та на активізацію патогенних властивостей стрептококів. Найбільший відсоток виділення стрептококів від собак був при ураженнях шкіри – 31,63%, при отитах – 23,72%, при кон’юнктивітах – 7,90%, септичній - 4,51%, легеневій – 2, 25% та суглобовій – 1,12% формах клінічного перебігу. За результатами бактеріологічних, біохімічних та біологічних досліджень нами було виділено від собак 14 штамів патогенних стрептококів, які ідентифікували як S. canis – 11 штамів та S.pyogenes - 3 штами, що відповідно становило 78,57% та 21,42%. За результатами імунологічних досліджень, спостерігали у кожній групі собак хворих стрептококозом були наявні імунодефіцитні стани. За результатами проведеної антибіотикограми, найбільшу чутливість S. canis та S.pyogenes проявили до ампіциліну, цефтріаксону та тетрацикліну. Так, культури S.canis, навколо диску з ампіциліном утворили зону затримки росту 20,1 мм, цефтриаксону – 24,2 мм, тетрацикліну – 20,4 мм. Культури S.pyogenes більш чутливими були до цефтріаксону – 22,4 мм, тетрацикліну – 19,9 мм та ампіциліну – 19,3 мм. Найкращі результати лікування виявилися у собак 2 групи, де в якості антибіотика застосували цефтріаксон в поєднанні з імуностимулятором анфлурон. У всіх піддослідних собак після проведеного лікування рівні імуноглобулінів були у межах норми.