Удосконалення організаційної культури в органах публічної влади

Abstract

Основною метою кваліфікаційної роботи є удосконалення організаційної культури в органах публічної влади. Об’єктом дослідження є процеси формування та удосконалення організаційної культури в органах публічної влади. Наукова новизна результатів роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні та практичному опрацюванні рекомендацій щодо удосконалення організаційної культури в органах публічної влади. А саме: полягає в теоретичному обґрунтуванні та практичному опрацюванні рекомендацій щодо удосконалення організаційної культури в органах публічної влади. А саме: удосконалено:описано модель формування особистісної репутації публічного службовця, в основі якої поведінка в соціумі та потреба в позитивному ставленні; визначено напрями підвищення ефективності системи етики публічної служби на державному, регіональному та місцевому рівнях; набуло подальшого розвитку: проведено деталізацію етичної компетентності публічного службовця як результату інтеграції теоретичних знань, практичних умінь і навичок у сфері професійної етики. У кваліфікаційній роботі: У першому розділі визначено теоретичні підходи до управління організаційною культурою на публічній службі. У другому розділі проаналізовано особливості професійної етики публічного службовця як засіб запобігання та протидії корупції. У третьому розділі визначено шляхи удосконалення організаційної культури у сфері публічної служби. Висновки. Організаційна культура в сфері публічного управління виступає стратегічним інструментом, орієнтованим на забезпечення суспільних інтересів та спрямованим на підвищення ініціативності службовців, забезпечення їх відданості загальній справі, удосконалення системи комунікацій з суспільством. Її завданням є інтеграція конкретної служби у досягненні спільної мети, забезпечуючи при цьому потреби та прагнення службовців, тобто виступає проміжним елементом між організацією та її співробітниками Базовою компетентністю вищих посадовців європейських органів управління визначено лідерство, в основі формування якого визначено сім компетенцій, з-поміж яких – доброчесність. В останні роки поняття «доброчесність» вживається в контексті боротьби, протидії чи запобігання корупції. Моральність поведінки публічного службовця, пов'язана передусім з рівнем його власної самосвідомістю й сумління, на що водночас спрямована також робота складових етичної інфраструктури: політичної волі державного керівництва; законодавства; механізмів підконтрольності і підзвітності; спеціальних умов діяльності державних службовців; координуючого органу; участі громадськості та громадського контрою; інструментів професійної соціалізації; кодексів поведінки. Бар’єрами етичної освіти в Україні обмежений є негативні суспільні традиції, поширеність корупції, негативні приклади поведінки керівників, незахищеність службовців від свавілля вищого керівництва, невисокий рівнем оплати праці, недосконалі механізми забезпечення якості діяльності, неналежний рівень організації праці, недосконала кадрова політика, відсутність дієвої системи оцінювання результатів діяльності

The object of the study is the processes of formation and improvement of organizational culture in public authorities. The scientific novelty of the work results lies in the theoretical substantiation and practical development of recommendations for improving organizational culture in public authorities. Namely: it consists in theoretical substantiation and practical development of recommendations for improving organizational culture in public authorities. Namely: improved: the model of the formation of the personal reputation of a public servant is described, based on behavior in society and the need for a positive attitude; directions for improving the efficiency of the public service ethics system at the state, regional, and local levels are determined; received further development: the ethical competence of a public servant was detailed as a result of the integration of theoretical knowledge, practical abilities and skills in the field of professional ethics. In the qualification work: The first chapter defines theoretical approaches to the management of organizational culture in the public service. The second chapter analyzes the peculiarities of the professional ethics of a public servant as a means of preventing and countering corruption. The third chapter defines the ways of improving the organizational culture in the field of public service. Conclusions. Organizational culture in the field of public administration acts as a strategic tool aimed at ensuring public interests and aimed at increasing the initiative of employees, ensuring their dedication to the common cause, improving the system of communications with society. Its task is the integration of a specific service in achieving a common goal, while ensuring the needs and aspirations of employees, that is, it acts as an intermediate element between the organization and its employees Leadership is defined as the basic competence of senior officials of European governing bodies, the basis of which is the formation of seven competencies, among which is integrity. In recent years, the term "integrity" has been used in the context of fighting, countering or preventing corruption. The morality of a public servant's behavior is primarily related to the level of his own self awareness and conscience, which is also aimed at by the work of the components of the ethical infrastructure: the political will of the state leadership; legislation; control and accountability mechanisms; special conditions of activity of civil servants; coordinating body; public participation and public opposition; professional socialization tools; codes of conduct. The barriers to ethical education in Ukraine are limited by negative social traditions, the prevalence of corruption, negative examples of the behavior of managers, the lack of protection of employees from the arbitrariness of higher management, a low level of remuneration, imperfect mechanisms for ensuring the quality of work, an inadequate level of work organization, an imperfect personnel policy, the absence of an effective performance evaluation system.