Семіотичні концепції Е. Кассірера та С. Лангер: методологічні витоки інтерпретації мистецтва

Abstract

У статті висвітлені методологічні засновки семіотичних концепцій Е. Кассірера та С. Лангер. Розкриті ключові моменти їх методологічної рефлексії. Показані філософсько-антропологічні витоки мистецтва як символічної діяльності. Окреслена позитивна евристика методологічного застосування авторських концепцій у дослідженні мистецтва. Відстежений шлях створення символічних форм у мистецтві як способу уточнення та розкриття символічного змісту. Тут відбувається не оформлення світу, але його формування. Область пасивного враження трансформується в область чистого духовного виразу.

В статье освещены методологические основания семиотических концепций Э. Кассирера и С. Лангер. Раскрыты ключевые моменты их методологической рефлексии. Показаны философскоантропологические источники искусства как символической деятельности. Очерчена позитивная эвристика методологического применения авторских концепций в исследовании искусства. Отслежен путь создания символических форм в искусстве как способа уточнения значения и раскрытия символического содержания. Здесь происходит не оформление мира, но его формирование. Область пассивного впечатления трансформируется в область чистого духовного выражения.

The article shed light on the methodological basis of the semiotical conceptions of E. Cassirer and S. Langer. The key moments of their methodological reflections are disclosed. The philosophical-anthropological sources of art as symbolic activity are exposed. The positive heuristics of methodological application of authors’ conceptions in the study of art is outlined. The course of creation of symbolic forms in art as a way of ascertaining of meaning and unfolding of symbolic content is plotted. It is not the “figuration” of world (Gestaltung der Welt), but the “formation” of world (Gestaltung zur Welt), which is taking place here. The realm of passive impression is transformed into the realm of pure spiritual expression.