Оцінка дієвого законодавчого базису по соціально-економічному розвитку сільських територій

Abstract

У статті розглянуто законодавчо-нормативне забезпечення соціально-економічного регулювання сільських територій. Досліджено вплив законодавчого базису на соціально-економічний розвиток сільських територій. Визначено, що несформованість законодавства ускладнює реалізацію прикладних засад державної політики соціально-економічного регулювання сільських територій, створює протиріччя на державному і регіональному рівнях управління, знижує ефективність діяльності органів місцевого самоврядування, ускладнює процес формування спроможних територіальних громад. Обґрунтовано, що удосконалення та поглиблення правових норм регулювання розвитком сільських територій повинно ґрунтуватися не на проблемах аграрного виробництва, а на конкретних потребах сільських жителів.

Formation of an integral and understandable state policy concerning rural territories has its own not very simple history. «Rural territories» category is entering our activities so rapidly, that science and practice cannot get on it. It has done too little towards the understanding, the formation and the peculiarities of the functioning of this category. Therefore, the formation of an appropriate legislative and normative basis of rural territories regulation is extremely important today.

В статье рассмотрено законодательно-нормативное обеспечение социально-экономического развития и исследовано влияние законодательного базиса на социально-экономическое развитие сельских территорий. Определено, что несформированность законодательства усложняет реализацию прикладных основ государственной политики социально-экономического регулирования сельских территорий, создает противоречия на государственном и региональном уровнях управления, снижает эффективность деятельности органов местного самоуправления и усложняет процесс формирования способных территориальных общин. Обосновано, что усовершенствование и углубление правовых норм регулирования развитием сельских территорий должно основываться не на проблемах аграрного производства, а на конкретных потребностях сельских жителей.