Щодо застосування загальних засад призначення покарання за злочини проти статевої свободи та недоторканості

Abstract

У статті йдеться про унікальність законодавчої конструкції санкцій за зґвалтування, вчинене повторно щодо особи, яка не досягла чотирнадцятирічного віку незалежно від її добровільної згоди (або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених частинами четвертою або п’ятою статті 153, статтею 155 або частиною другою статті 156 КК України ч. 6 ст. 152 КК України) та за вчинення повторно сексуального насильства щодо особи, яка не досягла чотирнадцятирічного віку незалежно від її добровільної згоди або особою, яка раніше вчинила будь-який із кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 152, статтею 155 або частиною другою статті 156 (ч. 6 ст. 152 КК України). Констатовано, що вказана санкція фактично є унікальною в структурі чинного закону про кримінальну відповідальність, оскільки має ознаки абсолютної визначеності. Цією санкцією в альтернативі передбачено два види основних покарань: позбавлення волі на певний строк і довічне позбавлення волі. Водночас строк позбавлення волі є визначеним – 15 років, що і створює унікальність цієї санкції. Проаналізовано судову практику призначення покарання за ці види правопорушень. Досліджено застосування загальних засад призначення покарання за правопорушення такого роду. Констатовано обмеженість інструментарію, що здатний забезпечити максимальну реалізацію принципу індивідуалізації покарання в такому випадку. Визначено, що індивідуалізація покарання фактично зводиться до вибору між двома видами основного покарання і лише в окремих випадках у збільшенні або зменшенні строку покарання відповідно до ст. 70 або ст. 69 КК України.

The article focuses on the uniqueness of the legislative design of sanctions for rape committed repeatedly against a person under the age of fourteen, regardless of his/her voluntary consent (or by a person who has previously committed any of the crimes under parts four or five of Article 153, Article 155 or part two of Article 156 of the Criminal Code of Ukraine, part 6 of Article 152 of the Criminal Code of Ukraine) and for repeated sexual violence against a person under the age of fourteen, regardless of his or her voluntary consent or by a person who has previously committed any of the criminal offenses under part four of Article 152, Article 155 or part two of Article 156 (part 6 of Article 152 of the Criminal Code of Ukraine). It is stated that this sanction is unique in the structure of the current law on criminal liability since it has the features of absolute certainty. This sanction alternatively provides for two bare punishments - imprisonment for a fixed term and life imprisonment. At the same time, the term of imprisonment is specific - 15 years, which creates the uniqueness of this sanction. The article analyzes the court practice of sentencing for these types of offenses. Applying the general principles of sentencing for offenses of this kind is studied. The author notes that a limited number of tools can ensure maximum implementation of the principle of individualization of punishment in this case. It is determined that individualization of punishment is reduced to a choice between two types of bare punishment and only in some cases to an increase or decrease in the term of punishment per Articles 70 or 69 of the Criminal Code of Ukraine.