Соціальна активність особистості як міра прояву її самодіяльності

Abstract

У статті розглядається проблема соціальної активності особистості. Автор посилається на накопичені дослідження вітчизняних вчених і вибудовує своє бачення цієї проблеми. Визначення соціальної активності особистості як міри самодіяльності особистості визнається автором як найбільш вдале і бездоганне. Саме таке розуміння активності особистості дає змогу досліднику зробити висновок, що лише в умовах дійсного гуманізму співпадають у діалектичній єдності кінцева та безпосередня цілі соціально-перетворюючого буття особистості, спільнот та усього суспільства.

В статье рассматривается проблема социальной активности личности. Автор посылается на накопление исследования отечественных ученых и выстраивает свое видение этой проблемы. Определение социальной активности личности как меры самодеятельности личности признается автором как наиболее удачное и безупречное. Именно такое понимание активности личности дает возможность автору сделать вывод, что только в условиях действительного гуманизма совпадают в диалектическом единстве конечная и непосредственная цели социально-преобразующего бытия личности, общности и всего общества.

The article devoted to problem of social activity of the person. The author refers to the study of Russian scientists and he gives his vision of the social activity. Social activity of the person is a measure of the individual performances. This definition allows the author to conclude that only under the conditions of humanity the same ultimate goals and immediate social activity of the individual and society.