Методологічні основи державного управління охороною здоров'я

Abstract

Державна політика є цілеспрямованою діяльністю інституційних структур на чолі з державою та її інститутами, яка пов'язана насамперед з організацією та управлінням усім життям суспільства в країні, вирішенням суспільних проблем, забезпеченням розвитку, стійкості та готовності долати виклики та загрози за допомогою визначення цілей та завдань, курсу та напрямів розвитку, а також засобів, що використовуються при цьому, їх реалізацією. Включає в себе політичну і управлінську складові, політичний аналіз вироблення та прийняття урядових рішень, оцінку їх результату, управління. Стратегія державної політики в цілому і для окремо взятої галузі, наприклад, охорони здоров'я, формується виходячи з пріоритетів національного соціально-економічного сталого розвитку з урахуванням традиційних політичних практик, що склалися, а також можливим застосуванням ефективних інноваційних перспективних напрямів. Основна мета системи охорони здоров’я – в збереженні та відновленні здоров’я людини та реалізується засобами, спрямованими на зниження рівня захворюваності, смертності та інвалідності, що повинно в свою чергу підвищити зростання національного доходу держави та підвищення добробуту громадян країни. Якість здоров’я залежить від соціальних та економічних процесів, що проходять в країні. Тільки держава шляхом використання адміністративних, правових та економічних механізмів може впливати на ситуацію, що склалася, саме тому роль держави є основною для управління системою охорони здоров’я. Кризові явища в економіці мали великий вплив на функціонування сфери охорони здоров'я. Специфіка сучасного етапу розвитку вітчизняної сфери охорони здоров'я полягає в тому, що при дотриманні єдиної стратегії досягнення планових показників розвитку галузі, як і раніше, залишаються невирішеними проблеми кадрового забезпечення, а також якості медичних послуг, що за відсутності державного фінансування робить неефективними реалізовані на державному рівні програми та проєкти. Глобальний масштаб змін, що відбуваються в країні, вимагає розгляду охорони здоров'я як сфери послуг з пропозицією узагальнюючих методів її управління при врахуванні ринкових перетворень.

State policy is a purposeful activity of institutional structures led by the state and its institutions, which is primarily related to the organization and management of the entire life of society in the country, solving social problems, ensuring development, stability, and readiness to overcome challenges and threats with the help of - determining the goals and tasks, the course and directions of development, as well as the means used in this, their implementation. State policy includes political and managerial components, political analysis of development and adoption of government decisions, assessment of their results, and management. The strategy of state policy as a whole and for a single sector, for example, health care, is formed based on national socio-economic sustainable development priorities, considering the developed traditional political practices and the possible application of effective, innovative, promising directions. The main goal of the healthcare system is to preserve and restore human health. It is implemented by means aimed at reducing morbidity, mortality, and disability, which should, in turn, increase the growth of the state's national income and the welfare of the country's citizens. The quality of health depends on the social and economic processes taking place in the country. Only the state, through administrative, legal, and economic mechanisms, can influence the current situation, which is why the state's role is the main one for managing the health care system. Crisis phenomena in the economy had a significant impact on the functioning of the healthcare sector. The specificity of the current stage of the development of the domestic sphere of health care is that, with the observance of a single strategy for achieving the planned indicators of the development of the industry, as before, the problems of staffing and the quality of medical services remain unresolved, which in the absence of state funding renders programs and projects implemented at the state level ineffective. The global scale of changes in the country requires consideration of health care as a service sector with the proposal of generalizing methods of its management, considering market transformations.