Сучасні тенденції розвитку комунікаційної діяльності як інструменту публічного адміністрування

Abstract

У статті аналізується комунікаційна парадигма взаємин влади й суспільства. Аналізуються основні функції комунікації. Розглядаються різні стадії комунікативного процесу. Висвітлюються сучасні підходи у сфері управління політико-комунікативними процесами в органах влади. Звертається увага на ускладнення соціальної структури та зв’язків, збільшення недержавних учасників політичного процесу, формування інфраструктури інформаційного суспільства, а також зростання ролі горизонтальних зв’язків, що вимагають нових підходів в управлінні політичними процесами. Основну увагу наукової статті приділено новим комунікаційним практикам і можливостям їх використання в політичній діяльності, серед яких виділяються технології стратегічного управління і PR-діяльності, технологія краудсорсингу, інтернет-технології, а також мережеві спільноти. Нові інформаційні технології здатні істотно трансформувати сучасні комунікаційні практики органів влади, з одного боку, сприяючи утвердженню жорстких форм влади, заснованих на підпорядкуванні, суб’єктно-об’єктних відносинах. З іншого боку, інформація може бути використана для формування нового образу влади, що отримав у літературі поняття «м’якої влади», використовує «soft-технології». У сучасних демократичних державах здебільшого взаємодія органів влади з об’єктами соціально-політичного процесу забезпечується шляхом використання інструментів політичної комунікації і вибудовування механізмів зворотного зв’язку. Роль комунікаційних відносин у системі державного управління зростає, а сам комунікаційний складник політичної дійсності змінюється та постійно ускладнюється. Нині в Україні формально закріплені легітимні механізми взаємодії органів влади із суспільством. Однак їхня ефективність постійно ставиться під сумнів як політологами, так і самими об’єктами соціально-політичного процесу. Стратегічні трансформації, що відбуваються нині в політичному житті країни щодо зміни курсу політичного і соціально-економічного розвитку, припускають і зміну політико-комунікаційного складника політичного процесу. При цьому сама влада на вищому рівні висуває нові вимоги до політичної комунікації органів влади, які полягають у переорієнтації на відкрите обговорення стратегій і напрямів розвитку країни, а також у переході до відкритого й інтерактивного формату взаємодії.

The article analyzes the communication paradigm of relations between government and society. The main functions of state communication are analyzed. Different stages of the communicative process are considered. Modern approaches in the field of management of political and communicative processes in government bodies are highlighted. Attention is drawn to the complication of the social structure and connections, the increase of non-state participants in the political process, the formation of the infrastructure of the information society, and the growing role of horizontal connections, which require new approaches in managing political processes. The focus of the scientific article is on new communication practices and the possibilities of their use in political activity, among which strategic management technologies and PR activities, crowdsourcing technology, Internet technologies, and network communities stand out. On the one hand, new information technologies can significantly transform the modern communication practices of authorities, contributing to the establishment of rigid forms of power based on subordination and subject-object relations. On the other hand, information can be used to form a new image of power, which received the concept of "soft power" in the literature, using "soft technologies". In modern democratic states, for the most part, the interaction of authorities with the objects of the socio-political process is ensured by using political communication tools and developing feedback mechanisms. The role of communication relations in the public administration system is growing, and the communication component of political reality is changing and becoming increasingly complicated. Legitimate interaction mechanisms between authorities and society are now formally established in Ukraine. However, their effectiveness is constantly questioned by both political scientists and the very objects of the socio-political process. The strategic transformations currently taking place in the country's political life, following a change during political and socio-economic development, also suggest a change in the political and communication component of the political process. At the same time, the government itself at the highest level puts forward new requirements for political communication of the authorities, which consist of a reorientation to an open discussion of the strategies and directions of the country's development, as well as a transition to an open and interactive format of interaction.