Strategic Management of Competitiveness of Producers of Agro-Food Products: dis. on health sciences. Doctor of Philosophy level: 073 - Management

Abstract

Dissertation for the degree of Candidate of Economic Sciences in the specialty 073 Management of the field of knowledge 07 Management and Administration. – State Biotechnological University, Kharkiv, 2023. In the current conditions of the development of the global environment, one of the most critical challenges for the world's population is to ensure food security. Due to the uneven distribution of natural resources, individual states experience a constant shortage of food, which, in the context of the increasing convergence of world economies, is increasingly becoming a common urgent problem of the whole society. Ukraine plays one of the leading roles in providing food to different countries of the world. About 400 million people worldwide depend on grain supplies from Ukraine alone, which is about ten times the population of our country. In the pre-war period, Ukraine was the leader in the export of sunflower oil worldwide, consistently ranked first in the supply of barley, corn, wheat, rapeseed, and rapeseed oil. During the war period, Ukraine dropped from 7th to 10th in the world regarding wheat production during the current marketing year. Given the complicated business situation, this result should be considered more than positive. In addition, it is worth mentioning that in the pre-war period, Ukrainian food products were in demand in European countries, where quality requirements were relatively high. Among these products are butter, honey, tomatoes, etc. The agri food sector is currently facing a difficult task considering all these positive achievements, which is to develop new methods and tools to increase competitiveness, considering the highly unfavorable conditions of the external environment. The basis for the effectiveness of the functioning of the agricultural sector in general and the agri-food sub-sector, in particular, remains an effective and efficient state policy and support since these industries require mainly particular tax preferences, direct assistance, benefits, and subsidies for their development. The concessional lending program, introduced in the pre-war period, requires a "reset" and updating, considering the need to return some affected territories to normal functioning, which requires the development of specific programs to support them. The primary investment levers have been and remain the company's funds, which does not allow the use of the leverage effect and increase the efficiency level of agri-food business entities. The leading tools are also innovations aimed at improving the quality of products and fundamentally reducing their cost. Among the management tools, more attention should be paid to project management, characterized by flexibility, transparency, and effective risk management methods, which should have long become the primary tool for developing agri-food business entities. It should be emphasized that the issue of further deepening the study of methods, tools, and approaches to the strategic management of increasing the level of competitiveness of economic entities, considering the specifics of their industry – the agri-food sector – is an urgent and urgent task considering all of the above. The author's contribution consists in the development of mechanisms and tools for increasing the level of competitiveness of agri-food enterprises based on improving innovation and investment support, considering the influence of environmental factors, through the introduction of a financial and economic mechanism for ensuring the competitiveness of these economic entities. The study aims to substantiate the theoretical foundations, methodological support, and practical recommendations for introducing mechanisms, tools, and measures to ensure the desired level of competitiveness of agri-food producers. The following tasks were solved to achieve this goal: - to consider the nature of strategic management as a concept of an integral approach to ensuring the competitive activity of enterprise; - to clarify the components and factors of formation of the competitiveness of the enterprise in the agri-food sector; - to propose methodological principles for assessing the competitiveness of an agri-food enterprise; - to assess the influence of environmental factors on the formation of competitiveness of economic entities; - to propose an approach to assessing the efficiency of agri-food enterprises; - to assess the level of investment and innovation support of the industry under study; - to propose a financial and economic mechanism for ensuring the competitiveness of agri-food producers; - to propose a pool of strategies for increasing the competitiveness of agri food enterprises; - to assess the state of state support for developing competitive production of agricultural business entities. The object of the study is the process of ensuring the competitiveness of the activities of the agro-food manufacturing enterprises. The subject of the study is a set of theoretical, methodical, and applied principles for managing the competitiveness of agro-food enterprises. Research methods. The achievement of the goal and solution of the tasks of the study led to the use of a system of methods of cognition, including: general scientific – dialectical (within the framework of disclosure of the influence of environmental determinants on the trajectory of transformation of approaches in the strategic management of competitiveness of the agri-food sector); analysis, synthesis, scientific abstraction (when allocating the essential factors of the architectural composition of socio-economic and organizational mechanisms of strategic management of the competitiveness of the agri-food sector); combination of historical and logical (in the study of specific conditions for the development of theoretical ideas and practice of economic management in the segment of the chosen subject of research in their historical retrospective); theoretical generalization (in solving the problems of improving key categories); special – statistical (in terms of studying the dynamics of the agri-food sector as a whole and its individual components); methods of constructing linear regression, variation series of distribution, the method of integral indicators (in the course of developing an integral indicator of the efficiency of the use of resources for analytical assessment of the effectiveness of the policy of managing the competitiveness of business entities in the agri-food sector); the method of modeling on the basis of the production function (for forecasting the effective production activity of economic objects of the branches of the agri-food sector), graphical (for the interpretation of cause-and effect relationships within the framework of the developed mechanisms, as well as the generalization of statistical information). The information base of the study was made up of data from the State Statistics Service of Ukraine, current reports of agro-food enterprises, data from empirical studies, methodological methods, and moral and legal acts of Ukraine. The scientific novelty of the obtained results lies in obtaining a solution to the scientific problem of improving the mechanisms for managing the strategic competitiveness of agri-food enterprises. Improved:  determination of the primary vector of the strategic mission of sectoral transformation in the agri-food sector, which reflects the main trends in the formatting of the socio-economic space in the plane of combining environmental and humanistic ethics, which in content corresponds to the paradigm of sustainable development and includes, as a necessary element, the implementation of ESG principles at the level of individual economic entities as components of a higher order system;  algorithm of strategic management of competitiveness of the agri-food sector, which is structured into stages, combined by a system of interdependent influence based on a corrective function, the consistent passage of which ensures the implementation of the industry's mission in the system of responding to environmental challenges per the methodology of management on weak signals in the process of mobilizing internal potential based on the synergy of resource, location, structural, organizational components;  architectural composition of the financial mechanism for increasing the competitiveness of business entities in the agri-food sector, which structurally includes financial-organizational and financial-economic blocks. In contrast to the existing approaches, the proposed architectonics of the financial mechanism contains levers, methods, forms, and models strategically focused on the inclusive provision of agri-food enterprises with financial resources based on sustainable development targets. blended financing, the core of which is environmental priorities and values, and is also based on a value chain balanced in terms of values and interests;  a mechanism for increasing the competitiveness of agri-food sectors, which operates based on a combination of market segmentation tools by the criterion of qualitative assessment of the needs of existing and potential consumers, analysis of the current and projected competitiveness of goods, taking into account the assessment of trends in the transformation of consumer tastes and is implemented on the methodological principles of benchmarking as an interdependent process of assessment and comparison in the adaptation of enterprises in the agri-food sector to the based on the implementation of benchmarks for the effective functioning of direct competitors, embodying a vital element of the microeconomic marketing environment in order to improve a set of strategic management measures. The following have been further developed:  methodical approaches to the organization of leasing financial relations in the agri-food sector, which, in addition to traditional forms of operational and financial leasing, provides for a business option of prolonged purchase (replacement) of the leased object based on the application of a preferential credit and financial mechanism between the lessor and the lessee;  approaches to managing the competitiveness of agri-food enterprises, which, unlike those known in practice, are built on the chain principle of organization of production and business. Among the strategic drivers for increasing the competitiveness of agri-food chain participants, the following were identified: innovation and smart agriculture 5.0; intensification of the pace of digitalization transformations of the industry; environmental standards and certification; Organic Agricultural Production and the development of circular business models; socially responsible marketing policy and branding;  a system for assessing the competitiveness of the agri-food sector through the inclusion of a qualitative criterion for balancing the actions of economic entities and state authorities to create competitive advantages based on the institutionalization of adequate economic, organizational, political, legal, and social conditions for increasing the potential for the use of factors of production (natural, human capital), determinants of growth in volumes and increasing the efficiency of the use of factors production (investments, innovations, development of connected and supporting industries). The study's primary results are practical and can be used in the activities of agri-food producers. The proposed individual practical recommendations are implemented in the activities at enterprises, which confirms the practical significance of the work. Theoretical and methodological provisions and developments of the author are used in the educational program of the State Biotechnological University. The research results presented in the dissertation work are the author's work. The presentation contains a scientific substantiation of the idea of improving the mechanisms of strategic management of the competitiveness of agri-food producers, which is reflected in the author's scientific publications. In the dissertation, only those provisions of scientific publications, made in the authorship, which are imposed on the individual obtainer, are used

В сучасних умовах розвитку глобального середовища одним із найбільш важливих викликів для населення планети є забезпечення продовольчої безпеки. Через нерівномірність розміщення природних ресурсів окремі держави відчувають постійну нестачу продуктів харчування, що в умовах підвищення рівня конвергенції світових економік все частіше стає спільною нагальною проблемою всього суспільства. Україна відіграє одну із провідних ролей в забезпеченні продуктами харчування різних країн світу. Близько 400 млн населення по всьому світу залежить від поставок зерна лише з України, що приблизно вдесятеро перевищує чисельність населення нашої держави. В довоєнний період Україна лідирувала в експорті соняшникової олії по всьому світі, стабільно займала перші місця в постачанні ячменю, кукурудзи, пшениці, насіння рапсу та рапсової олії. У воєнний період за поточний маркетинговий рік Україна спустилася за обсягами виробництва пшениці з 7-го на 10-е місце у світі. Враховуючи надскладну ситуацію для ведення господарчої діяльності, такий результат варто вважати більш ніж позитивним. Крім того, варто згадати, що в довоєнний період українські продукти харчування користувалися попитом в країнах Європи, де вимоги до якості є достатньо високими. Серед цих продуктів і вершкове масло, і мед, і томати тощо. Враховуючи всі ці позитивні здобутки, наразі перед суб’єктами агропродовольчої сфери стоїть складне завдання, яке полягає в розробці нових методів та інструментів підвищення рівня конкурентоспроможності, враховуючи вкрай несприятливі умови впливу зовнішнього середовища. Основою ефективності функціонування аграрного сектору в цілому та агропродовольчої підгалузі зокрема залишається ефективна та дієва державна політика та підтримка, так як ці галузі для свого розвитку вимагають переважно спеціальних податкових преференцій, прямої допомоги, пільг та субсидій. Програма пільгового кредитування, яка була запроваджена в довоєнний час, вимагає «перезавантаження» та актуалізації, враховуючи необхідність повернення окремих постраждалих територій до нормального функціонування, що вимагає розробки специфічних програм їх підтримки. Основними інвестиційними важелями були та залишаються власні кошти підприємства, що не дозволяє використовувати ефект левериджу та підвищувати рівень ефективності діяльності суб’єктів господарювання агропродовольчої сфери. Провідними інструментами також залишаються інновації, які направлені не лише на підвищення якості продукції, але й на принципове зниження її собівартості. Серед управлінського інструментарію недостатня увага приділяється проєктному управлінню, яке відрізняється гнучкістю, прозорістю та ефективними методами управління ризиками, яке давно повинно стати основним інструментом розвитку суб’єктів господарювання агропродовольчої сфери. Враховуючи все вищевикладене варто наголосити, що питання подальшого поглиблення вивчення методів, інструментів і підходів щодо стратегічного управління підвищенням рівня конкурентоспроможності суб’єктів господарювання з урахуванням специфіки їх галузі – агропродовольчої сфери – є актуальним та нагальним завданням. Внесок автора полягає у розробці механізмів та інструментів підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств-виробників агропродовольчої продукції на основі вдосконалення інноваційно інвестиційного забезпечення, врахування впливу чинників зовнішнього середовища, шляхом впровадження фінансово-економічного механізму забезпечення конкурентоспроможності зазначених суб'єктів господарювання. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних засад, методичного забезпечення і практичних рекомендацій щодо впровадження механізмів, інструментів і заходів для забезпечення бажаного рівня конкурентоспроможності підприємств-виробників агропродовольчої продукції. Для досягнення поставленої мети було вирішено такі завдання:  розглянути природу стратегічного управління як концепцію інтегрального підходу до забезпечення конкурентоспроможної діяльності підприємства;  уточнити складові і чинники формування конкурентоспроможності підприємства агропродовольчої сфери;  запропоновувати методичні засади оцінки конкурентоспроможності підприємства агропродовольчої сфери;  оцінити вплив чинників зовнішнього середовища на формування конкурентоспроможності суб’єктів господарювання;  запропонувати підхід до оцінювання ефективності діяльності підприємств агропродовольчої сфери;  оцінити рівень інвестиційно-інноваційного забезпечення досліджуваної галузі;  запропонувати фінансово-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності суб’єктів-виробників агропродовольчої продукції;  запропонувати пул стратегій підвищення конкурентоспроможності підприємств агропродовольчої сфери;  оцінити стан державної підтримки розвитку конкурентоспроможного виробництва суб’єктів господарювання агропромисловості. Об’єктом дослідження визначено процес забезпечення конкурентоспроможності діяльності підприємств-виробників агропродовольчої сфери. Предметом дослідження виступає множина теоретичних, методичних і прикладних засад управління конкурентоспроможністю підприємств агропродовольчої сфери. Методи дослідження. Досягнення мети та вирішення завдань дослідження зумовило використання системи методів пізнання, серед яких: загальнонаукові – діалектичний (в рамках розкриття впливу детермінант зовнішнього середовища на траєкторії трансформації підходів у стратегічному управлінні конкурентоспроможністю агропродовольчого сектору); аналізу, синтезу, наукової абстракції (при виділенні базових факторів архітектурної композиції соціально-економічних та організаційних механізмів стратегічного управління конкурентоспроможністю агропродовольчого сектору); поєднання історичного та логічного (при дослідженні конкретних умов розвитку теоретичних уявлень та практики господарювання у сегменті обраного предмету дослідження в їх історичній ретроспективі); теоретичного узагальнення (у вирішенні задач удосконалення ключових категорій); спеціальні – статистичний (в аспектах дослідження динаміки агропродовольчого сектору в цілому і окремих його складових); методи побудови лінійної регресії, варіаційних рядів розподілу, метод інтегральних показників (в ході розробки інтегрального індикатору ефективності використання ресурсів для аналітичного оцінювання результативності політики управління конкурентоспроможністю бізнес-суб’єктів агропродовольчої сфери); метод моделювання на основі виробничої функції (для прогнозування ефективної виробничої діяльності об’єктів господарювання галузей агропродовольчої сфери), графічний (для інтерпретації причинно-наслідкових зв’язків в рамках розроблених механізмів, а також узагальнення статистичної інформації). Iнфopмaцiйну бaзу дocлiджeння cклaли дaнi Дepжaвнoї cлужби cтaтиcтики Укpaїни, piчнi звiти агропродовльних пiдпpиємcтв, дaнi eмпipичних дocлiджeнь, мeтoдичнi poзpoбки, нopмaтивнi тa пpaвoвi aкти Укpaїни. Наукова новизна одержаних результатів полягає в отриманні розв’язання наукової задачі вдосконалення механізмів управління стратегічною конкурентоспроможністю підприємств-виробників агропродовольчої продукції. удосконалено:  визначення основного вектору стратегічної місії галузевої трансформації в агропродовольчому секторі, який відбиває основні тренди форматування соціально-економічного простору в площині поєднання екологічної і гуманістичної етики, що за змістом відповідає парадигмі сталого розвитку та включає в якості необхідного елементу імплементацію принципів ESG на рівні окремих суб’єктів господарювання як складових системи більш високого порядку;  алгоритм стратегічного управління конкурентоспроможністю агропродовольчого сектору, що структуровано на етапи, поєднані системою взаємообумовленого впливу на основі корегувальної функції, послідовне проходження яких забезпечує реалізацію місії галузі в системі реагування на виклики зовнішнього середовища у відповідності до методології управління за слабкими сигналами в процесі мобілізації внутрішнього потенціалу на основі синергії ресурсних, локаційних, структурних, організаційних компонент;  архітектурну композицію фінансового механізму підвищення конкурентоспроможності бізнес-суб’єктів агропродовольчого сектору, яка структурно включає фінансово-організаційний та фінансово-економічний блоки. На відміну від існуючих підходів, запропонована архітектоніка фінансового механізму містить важелі, методи, форми та моделі, які стратегічно орієнтовані на інклюзивне забезпечення підприємств агропродовольчої сфери фінансовими ресурсами на основі цільових орієнтирів сталого розвитку, змішаного фінансування, ядром якого постають екологічні пріоритети і цінності, а також ґрунтується на збалансованому за цінностями і інтересами агропродуктовому ланцюзі вартості;  механізм підвищення конкурентоспроможності галузей агропродовольчої сфери, що діє на основі поєднання інструментів сегментації ринку за критерієм якісної оцінки потреб наявних і потенційних споживачів, аналізу актуальної та прогнозованої конкурентоспроможності товарів з урахуванням оцінки трендів трансформації споживацьких смаків і реалізується на методологічних принципах бенчмаркингу як взаємообумовленого процесу оцінки та співставлення в адаптації підприємств агропродовольчого сектору на основі імплементації еталонних показників ефективного функціонування прямих конкурентів, що уособлюють ключовий елемент мікроекономічного маркетингового середовища з метою вдосконалення комплексу заходів стратегічного управління. Дістали подальшого розвитку: - методичні підходи до організації лізингових фінансових відносин у агропродовольчому секторі, який крім традиційних форм операційного і фінансового лізингу передбачає бізнес-варіант пролонгованої купівлі (заміни) об’єкту лізингу на основі застосування пільгового кредитно фінансового механізму між лізингодавцем і лізингоодержувачем; - підходи до управління конкурентоспроможністю підприємств агропродовольчої сфери, які, на відміну від відомих у практичній площині, побудовані за ланцюговим принципом організації виробництва і бізнесу. Серед стратегічних драйверів підвищення конкурентоспроможності учасників агропродовольчого ланцюга були визначені: інновації та smart сільське господарство 5.0; інтенсифікація темпів цифровізаційних трансформацій галузі; екологічні стандарти та сертифікація; органічне агровиробництво та розвиток циркулярних бізнес-моделей; соціально відповідальна маркетингова політика та брендинг;  система оцінки конкурентоспроможності агропродовольчої сфери через включення якісного критерію збалансованості дій суб'єктів господарювання та державних органів влади зі створення конкурентних переваг на основі інституціоналізації адекватних економічних, організаційних, політичних, правових, соціальних умов нарощування потенціалу використання факторів виробництва (природний, людський капітал), детермінант зростання обсягів та підвищення ефективності використання факторів виробництва (інвестиції, інновації, розвиток сполучених та підтримуючих галузей). Ocнoвнi peзультaти дocлiджeння мaють пpaктичний характер i мoжуть бути викopиcтaнi в дiяльнocтi підприємств-виробників агропродовольчої продукції. Запропоновані окремі практичні рекомендації впроваджені в діяльність на підприємствах, що підтверджує практичну значущість роботи. Тeopeтичнi тa мeтoдичнi пoлoжeння та розробки автора викopиcтoвуються в нaвчaльнoму пpoцeci Державного біотехнологічного університету. Oтpимaнi peзультaти дocлiджeння, виклaдeнi в диcepтaцiйнiй poбoтi, є ocoбиcтим здoбуткoм aвтopa. Диcepтaцiя мicтить нaукoвe oбґpунтувaння iдeй вдосконалення механізмів стратегічного управління конкурентоспроможністю підприємств-виробників агропродовольчої продукції, що знайшло відображення в наукових публікаціях автора. У диcepтaцiї викopиcтaнo лишe тi пoлoжeння нaукoвих публiкaцiй, викoнaних у cпiвaвтopcтвi, якi нaлeжaть ocoбиcтo здoбувaчeвi