Модерний вияв творчої індивідуальності художнього тексту Ганни Черінь

Abstract

Актуальною є тема еміграції (діаспори), коли багато талановитих людей опиняються за межами України, але не забувають те місце, де вони народилися, стають національними поетами, їх охоплює туга за Батьківщиною. Проза Ганни Черінь життєлюбна і життєствердна. Сучасний читач стоїть ніби перед своєрідним бар’єром, пов’язаним з мовними, психологічними і світоглядними розбіжностями, обумовленою формою буття. Більшість героїв оповіді – люди морально стійкі, чесні, порядні. Саме Ганна Черінь, як одна з представників діаспорної літератури намагається поєднати ці дві колії української літератури в один величезний світ мистецтва, жертвуючи інколи своїм спокоєм, часом, ризикуючи бути незрозумілою, але все таки не полишаючи цієї важкої каменярської роботи. Особливо актуальною ця проблема є сьогодні, коли в наше життя все більше та щільніше входить література так званої української еміграції, або діаспори. Якщо в поезії така розбіжність ще мінімальна, то в прозі відчувається дуже гостро і навіть загрозливо.

Актуальна тема эмиграции (диаспоры), когда много талантливых людей оказываются за пределами Украины, но не забывают то место, где они родились, становятся национальными поэтами, их охватывает тоска по Родине. Проза Анны Черинь – жизнелюбивая и жизнеутверждающая. Современный читатель стоит как бы перед своеобразным барьером, связанным с языковыми, психологическими и мировоззренческими разногласиями, обусловленными формой бытия. Большинство героев сочинений – люди морально устойчивые, честные, порядочные. Именно Анна Черинь, как одна из представителей диаспорной литературы пытается совместить эти две колеи украинской литературы в один огромный мир искусства, жертвуя иногда своим спокойствием, порой, рискуя быть непонятой, но все же не оставляя этой тяжелой работы. Особенно актуальной эта проблема является сегодня, когда в нашу жизнь все больше и плотнее входит литература так называемой украинской эмиграции, или диаспоры. Если в поэзии такое расхождение еще минимальное, то в прозе ощущается очень остро и даже угрожающе.

The emigration (diaspora) is a topic theme about talented people who find themselves outside of Ukraine, but do not forget the place where they were born, become national poets, and later they are seized by longing for their homeland. Anna Cherin’s prose is life-loving and life-affirming. The modern reader stands, as it were, in front of a kind of barrier associated with linguistic, psychological and worldview differences due to the form of being. Most characters in her works are morally stable, honest and decent people. It is Anna Cherin, as one of the representatives of the diaspora literature, who tries to combine these two tracks of Ukrainian literature into one huge world of art, sometimes sacrificing her calmness, sometimes risking being misunderstood, but still not leaving this hard work. This problem is especially urgent today, when the literature of the so-called Ukrainian emigration, or diaspora, is entering our life more and more densely. If in poetry such a discrepancy is still minimal, then in prose it is felt very sharply and even threateningly.