Інструменти фінансово-кредитного забезпечення аграрного виробництва

Abstract

Метою статті є дослідження закономірностей та тенденцій кредитного забезпечення, оцінка впливу аграрної політики на фінансовий стан сільськогосподарських підприємств. Потенційні можливості доступу агровиробників до банківських кредитів визначається наступними чинниками − вартістю кредитних ресурсів комерційних банків, спроможністю позичальника повернути основну суму боргу і відсотки за користування ним, а також виконати умови кредитного договору. Вартість кредитних ресурсів для сільськогосподарських товаровиробників сьогодні становить 24-26 %, це більше ніж для суб’єктів інших видів діяльності - 22-23 %. Фінансова нестабільність і збитковість багатьох сільськогосподарських підприємств, низька кредитоспроможність підприємств галузі також перешкоджають розвитку кредитних відносин, адже банки бажають бачити в позичальниках лише прибуткових клієнтів. Відтак, основними напрямами стабілізації механізму кредитування сільськогосподарських підприємств мають стати розробка комплексу заходів з боку держави і банківської системи, спрямованих на розвиток системи взаємодії з аграрним сектором економіки: збільшення бюджетних асигнувань, раціональне використання бюджетних коштів, залучення іноземних кредитів, зниження процентних ставок для сільськогосподарської галузі, зі збереженням середньої ставки загалом у народному господарстві, вдосконалення методик оцінки кредитоспроможності позичальників, які б враховували специфічні особливості сільськогосподарської галузі.

Целью статьи является исследование закономерностей и тенденций кредитного обеспечения, оценка влияния аграрной политики на финансовое состояние сельскохозяйственных предприятий. Потенциальные возможности доступа агропроизводителей к банковских кредитов определяется следующими факторами − стоимостью кредитных ресурсов коммерческих банков, способностью заемщика вернуть основную сумму долга и проценты за пользование им, а также исполнить условия кредитного договора. Стоимость кредитных ресурсов для сельскохозяйственных товаропроизводителей сегодня составляет 24-26 %, это больше чем для субъектов других видов деятельности - 22-23 %. Финансовая нестабильность и убыточность многих сельскохозяйственных предприятий, низкая кредитоспособность предприятий отрасли также препятствуют развитию кредитных отношений, ведь банки желают видеть в заемщиках только прибыльных клиентов. Следовательно, основными направлениями стабилизации механизма кредитования сельскохозяйственных предприятий должны стать разработка комплекса мер со стороны государства и банковской системы, направленных на развитие системы взаимодействия с аграрным сектором экономики: увеличение бюджетных ассигнований, рациональное использование бюджетных средств, привлечение иностранных кредитов, снижение процентных ставок для сельскохозяйственной отрасли, с сохранением средней ставки в целом в народном хозяйстве, совершенствования методик оценки кредитоспособности заемщиков, которые бы учитывали специфические особенности сельскохозяйственной отрасли.

The article is the study of patterns and trends in credit provision, agrarian policy impact assessment on the financial condition of agricultural enterprises. Potential agricultural producers to access bank loans is determined by the following factors - the cost of credit resources of commercial banks, the ability of the borrower to return the principal loan and interest on it, and meet the conditions of the loan agreement. The cost of credit for agricultural producers today is 24-26 %, is more than of other activities - 22-23 %. Financial instability and the loss of many farms, low creditworthiness of the industry and hamper the development of credit relations, because banks want to see in borrowers paying customers only. Therefore, the main areas of the stabilization mechanism for lending to agricultural enterprises should be to develop a set of measures from the government and the banking system aimed at developing relationships with the agricultural sector, increase of budget allocations, efficient use of public funds and attracting foreign loans, lower interest rates for the agricultural sector while keeping the average rate in the economy in general, improving methods of assessing the creditworthiness of borrowers, which would take into account the specific features of the agricultural sector.