Завдання судово-ветеринарної експертизи: теоретичні й праксеологічні проблеми та шляхи їх вирішення

Abstract

Постановка проблеми. У статті розглянуто теоретичні й праксеологічні проблеми вирішення завдань судововетеринарної експертизи та окреслено специфіку ідентифікаційних, діагностичних і ситуаційних (ситуалогічних) завдань судово-ветеринарної експертизи, а також наведено приклади розв’язання таких завдань. Мета статті полягає в окресленні кола ідентифікаційних, діагностичних і ситуалогічних завдання, що вирішуються судово-ветеринарною експертизою, виявленні їх теоретичних та праксеологічних проблем та обґрунтуванні шляхів їх вирішення. Методологічною основою дослідження був системний підхід, зумовлений специфікою теми роботи і пов’язаний із використанням загальнонаукових спеціально наукових методів, серед яких: аналіз, синтез, аналогія для визначення сутності категоріального апарата завдань, що вирішуються судово-ветеринарною експертизою; формально-логічний для впорядкування алгоритму реалізації завдань, що вирішуються судово-ветеринарною експертизою; логікограматичний для з’ясування етимологічного змісту класифікаційних, діагностичних, ситуалогічних завдань, що вирішуються судово-ветеринарною експертизою; логіко-юридичний, системно-структурний, соціологічний, статистичний методи, метод моделювання та контент-аналіз. Результати. Доведено, що завдання судово-ветеринарної експертизи мають тісний зв'язок із предметом експертного дослідження, адже предмет відображається у питаннях, які уповноважена особа чи орган ставлять на вирішення судовому експертові. Їх доцільно розподіляти на ідентифікаційні, діагностичні та ситуаційні. Ідентифікаційні завдання судово-ветеринарної експертизи полягають у тому, що вони дозволяють здійснити ідентифікацію цілого об’єкта (ідентифікованого), наприклад, трупа тварини за окремими від нього частинами (ідентифікуючого), наприклад, окремими ділянками тіла. Метою експертної ідентифікації є встановлення тотожності шуканого об’єкта (наприклад, туші тварини) і конкретних об’єктів, що перевіряються (наприклад, фрагментів туші тварини), тобто того, що це один і той же об’єкт, проте знаходяться у різному стані. Ототожнення кормів і кормових добавок, як об’єктів судово-ветеринарної експертизи, може бути потрібним для встановлення, чи мають вони єдине джерело походження, наприклад, встановлення належності кормів чи кормових добавок до однієї партії, встановлення факту вироблення кормів одним оператором ринку, за однією рецептурою, на одній технологічній лінії тощо. Висновки. Аргументовано, що завдання судово-ветеринарної експертизи можуть вирішуватись у формі однорідної експертизи з використанням спеціальних ветеринарних знань чи комплексної експертизи – з використанням синтезу спеціальних знань у різних галузях науки, зокрема: судовими ветеринарно-біологічною, ветеринарнотрасологічною, ветеринарно-балістичною, ветеринарно-медичною, ветеринарно-генетично-молекулярною та ін. Показано, що діагностичні завдання судово-ветеринарної експертизи розв’язуються для встановлення властивостей і стану об’єктів цього класу судової експертизи. Встановлено, що ситуаційні завдання судово-ветеринарної експертизи спрямовані на встановлення певної ситуації, пов’язаної з контактуванням окремих компонентів взаємодіючого комплексу, елементами якого є живі підекспертні тварини, трупи тварин чи їх залишки, корми для тварин та кормові добавки, окремі об’єкти тваринного походження (внутрішні органи, кістки скелета, сліди крові, сперми, виділень, блювотні маси, ембріони, відчленовані частини туші чи трупа тварини, скелетовані трупи, зольні залишки тварини, похідні шкірних покривів тваринного походження (волосся, пір’я, луска тощо), шматки хутра та шкури тощо; місце події; матеріали справи чи провадження; матеріали, отримані під час оперативно-розшукової чи слідчої діяльності (протоколи, схеми, фото-, відеодокументи); ветеринарні документи. Зазначено, що методологічною основою розв’язання ідентифікаційних, діагностичних і ситуаційних завдань судово-ветеринарної експертизи є вирішення системи підзавдань із застосуванням комплексу методів різних наук.

Problem statement. The article investigates the theoretical and praxeological problems of solving the tasks of forensic veterinary expertize and outlines the specific identification, diagnostic and situational (situological) tasks of forensic veterinary expertise, as well as examples of solving such tasks. The article's purpose is to outline the range of diagnostic and situological functions that are solved by forensic veterinary expertize, to identify their theoretical and praxeological problems and to substantiate the ways to solve them. The methodological basis of the research was a systematic approach determined by the specific topic and is associated with the use of general scientific and unique scientific methods, including analysis, synthesis, analogy to determine the essence of the categorical apparatus of tasks solved by forensic veterinary examination; formal-logical for streamlining the algorithm for the implementation of tasks solved by forensic veterinary examination; logical-grammatical for elucidating the etymological content of identification, diagnostic, and situational tasks solved by forensic veterinary examination; logical-legal, systematic-structural, sociological, statistical methods, modeling method and content analysis. Results. It has been proven that the tasks of the forensic veterinary expertize are closely related to the subject of expert research because the subject is reflected in the questions that the authorized person or body applies for the decision to the forensic expert. It is advisable to divide them into identification, diagnostic and situational tasks. The identification tasks of the forensic veterinarian allow one to identify a whole object, for example, an animal corpse, by its separate parts (identifier) or individual parts of the body. The purpose of expert identification is to establish the identity of the searched object (for example, an animal carcass) and specific objects that have been checked (for example, fragments of an animal carcass), that it is the same object but in a different state. Identifying feed and feed additives as objects of forensic veterinary expertize may be necessary to establish whether they have a single source of origin. It is needed to determine if feed or feed additives belong to the same batch, if the feed production was conducted by the same market operator, according to the same recipe, on the same technological line, etc. Conclusions. It is determined that the tasks of forensic veterinary expertize can be solved in the form of a homogeneous examination using special veterinary knowledge or complex examination – using a synthesis of special knowledge in various branches of science, in particular: forensic veterinary-biological, veterinary-traceological, veterinary-ballistic one, veterinary-medical one, veterinary-genetic-molecular one, etc. It is shown that diagnostic tasks of forensic veterinary expertise are solved to establish the properties and condition of objects of this class of forensic expertise, i.e. solving the question: What is it? It was established that the situational tasks of the forensic veterinary expertize are aimed at establishing a certain situation related to the contact of individual components of the interacting complex, the elements of which are live sub-expert animals, animal corpses or their remains, animal feed and feed additives, individual objects of animal origin (internal organs, bones of the skeleton, traces of blood, semen, secretions, vomitus, embryos, dismembered parts of an animal carcass or corpse, skeletonized corpses, ash remains of an animal, derivatives of animal skin (hair, feathers, scales, etc.), pieces of fur and skins, etc.; scene of the event; materials of the case or proceedings; materials obtained during an operational search or investigative activities (protocols, diagrams, photos, video documents); veterinary documents. It is noted that the methodological basis for solving identification, diagnostic, and situational tasks of forensic veterinary expertize is the solution of a system of subtasks using a complex of methods of various sciences.