Контрейлерні перевезення як елемент ланцюга постачань аграрної продукції на світовий ринок

Abstract

Метою представленого дослідження є аналіз перспектив контрейлерних перевезень у підвищенні ефективності організації ланцюгів постачань аграрної продукції на світовий ринок. Україна характеризується високим рівнем логістичної складової в перевезеннях сільськогосподарської продукції, що актуалізує питання керованих трансформацій в зазначеній сфері. Результати. Проаналізовано аргументи та контраргументи щодо життєздатності стратегії використання контрейлерних перевезень у практиці побудови ланцюга постачань в розрізі аграрного ринку. В основу фо-рмування авторського бачення покладено критерій економічної доцільності. Приділено увагу потенційним можливостям контрейлерних перевезень у пом’якшенні ситуації в організації ланцюгів постачань аграрної продукції за рахунок: зменшення потреб в потужностях для зберігання, розширення кола суб’єктів експорту, згладження ситуації з нестачею вагонів-хоперів. При цьому, реальна актуалізація механізму контрейлерних перевезень пов’язується зі зміною структури українського агроекспорту, в переході від практики сировинного придатку до стратегії створення виробничих ланцюгів з високою доданою вартістю. Зазначається, що ключовою особливістю агрологістики є об’єктивна потреба у формуванні вузькоспеціалізованих сегментів в її межах. Кожна група з ши-рокої номенклатури сільськогосподарської продукції потребує індивідуального не уніфікованого підходу в логісти-чному забезпеченні інтермодальних перевезень. Контрейлерні перевезення визнано перспективним напрямком розвитку ринку логістичних послуг в Україні. Однак, їх імплементація в практику організації ланцюгів постачань аграрної продукції має об’єктивні обмеження. Сегмент товарної групи АПВ, де використання контрейлерних перевезень є економічно доцільним включає елітні види сільськогосподарської продукції високої вартості, з невеликим середнім розміром експортної партії, а також продукцію агропромислового комплексу з високою доданою вартістю.

The purpose of the presented research is to analyze the prospects of piggyback in improving the efficiency of organ ization of agricultural supply chains to the world market. Ukraine is characterized by a high level of logistical component in transportation of agricultural products, which actualizes the issue of managed transformations in this field. The arguments and counterarguments on the viability of the strategy of using piggyback in the practice of building a supply chain in the context of the agrarian market are analyzed. The basis of the formation of the author's vision is based on the criterion of economic feasibility. Attention was paid to the potential of piggyback in mitigating the situation in the organization of agricultural supply chains by reducing: the need for storage capacities, expanding the range of exporting entities, smoothing the situation of shortages of hopper wagons. At the same time, the actual updating of the piggyback mechanism is connected with the change of the structure of Ukrainian agro-export, in the transition from the practice of raw material appendage to the strategy of creation of production chains with high added value. It is noted that the key feature of agro-logistics is the objective need to form highly specialized segments within it. Each group of a wide range of agricultural products requires an individual, non-uniform approach in the logistics of intermodal transportation. Piggyback is recognized as a promising direction for the development of the logistics services market in Ukraine. However, their im plementation in the practice of organizing agricultural supply chains has objective limitations. The segment agricultural group where piggyback is economically viable includes high-value elite agricultural products with a small average export batch, as well as high value-added agro-industrial products.