Морфологічні та функціональні показники за сечокам’яної хвороби котів в умовах ветеринарної клініки «ДОКТОРВЕТ» (м. Харків)

Abstract

Результати роботи. Уролітіаз є широко поширеною патологією нижніх відділів сечової системи у котів. За 2020 рік ветеринарними фахівцями клініки уролітіаз діагностовано у 213 голів, причому пік захворюваності припадав на весняні місяці. Схильні до виникнення патології кастровані тварини у віці від 1 до 15 років, особливо таких порід котів як персидська, сфінкс, британська, шотландська, сіамська, мейн кун. Уролітіаз у котів характеризується незначним підвищенням температури, тахікардією, задишкою, полакіруєю. При пальпації у ділянці нирок, сечового міхура та за ходом сечовипускального каналу відмічається больова реакція. За активної фази каменеутворення спостерігається гіперкреатинінемія та гіперазотемія порівняно з неактивною фазою. Незалежно від фази каменеутворення, вміст нітрогенів у сироватці крові хворих котів завжди вищий, ніж у клінічно здорових. За клінічно виразного уролітіазу у крові котів відзначається еритроцитоз, гіперхромемія, тромбоцитоз, лейкоцитопенія, базофілія з еозинопенією, лімфопенія, нейтрофілія. У сироватці крові виявлено гіперглікемію, помірну гіперпротеїнемію. У кастрованих тварин встановлена тенденція до розвитку гіпоальбумінемії, а у пацієнтів із збереженою статевою функцією, навпаки, гіперальбумінемії. У сечі хворих тварин реєструється гематурія, гемоглобінурія, лейкоцитурія, збільшення відносної щільності та рН, у ній з’являється білок, глюкоза, білірубін та уробіліноген. За консервативного лікування клінічне одужання у 36,6 % хворих тварин відбувалось на 6 день. Однак у 64,4 % тварин спостерігалась часткова обструкція уретри та за показаннями була проведена додаткова катетеризація сечостатевого каналу. У 7 котів через обструкцію сечостатевого каналу уролітом позитивної динаміки не спостерігалось та тваринам була проведена уретротомія. Клінічне одужання настало у 40 % котів на 18-20 день, а у тварин після уретростомії – на 25 день. Для попередження рецидивів та розвитку ускладнень рекомендували постійне спостереження за сечовипусканням, контроль аналізу сечі, використання профілактичної терапії, дотримання лікувальної дієти.