Діагностика та лікування циститів у домашніх котів в умовах ветеринарно-діагностичного центру (м. Суми)

Abstract

Результати роботи. Проведений ретельний збір анамнестичних даних, комплексне діагностичне обстеження з урахуванням візуальних, пальпаторних змін та симптоматики циститу у котів; проведене ультразвукове дослідження нирок та органів сечовивідної системи; проведений комплекс біохімічних досліджень сироватки крові, зокрема визначення вмісту сечовини, креатиніну як показників ниркової фільтрації. Встановлено, що до специфічних ознак циститу відносяться порушення сечовипускання (від поліурії до анурії), хворобливість під час акту, гематурія, наявність слизу та крові на зовнішніх статевих органах, часте їх вилизування, полідипсія, абдомінальний біль. У 80 % випадків захворювання колір сечі змінюється від блідо-рожевого до інтенсивного коричневого, що говорить про наявність у пробі крові, гемоглобіну та продуктів його розпаду. У 100 % тварин сеча стає каламутною, з підвищеною відносною щільністю, лужною за показником рН, у пробах присутні лейкоцити, клітини епітелію, кристали та циліндри. Біохімічними дослідженнями сироватки крові встановлювали підвищений вміст сечовини, креатиніну, фосфору, активності АлАТ, ЛФ, ЛДГ та знижений рівень кальцію. Лікування котів було спрямоване на усунення причини хвороби, знешкодження патогенної мікрофлори, видалення продуктів запалення, полегшення спазмів сечового міхура. Для лікування котів, хворих на гострий цистит, використовували синулокс, мелоксидил та призначали дієту Hill’s c/d Feline Urinary Stress. У процесі лікування встановлено, що у половини тварин загальний стан поліпшувався вже 2-3 день хвороби. Одужання тварин відбувалось на 8-10 дні. Виявляли позитивні зміни у гематологічних, біохімічних показниках крові та за клінічного дослідження зразків сечі.