Дослідження особливостей структуроутворення вуглецевих легованих сплавів під впливом технологічних параметрів

Abstract

Рішення задач підвищення експлуатаційної стійкості виробів із вуглецевих легованих сплавів, що працюють в напружених умовах, повинно здійснюватися за основн ими напрямами розробок, що включають удосконалення технологічних процесів виробництва, насамперед, термічної обробки. В процесі кристалізації великогабаритних масивних виливок високолегованих вуглецевих сплавів практично неможливо отримати структуру мартенситу, через складність забезпечення критичної швидкості охолодження. Кількість залишкового аустеніту в структурі, наприклад, високохромистого чавуну, залежить, від умов кристалізації й хімічного складу. Введення карбідоутворюючих елементів зменшує його частку і сприяє зміцненню сплаву вже в литому стані за рахунок випадіння вторинних дисперсних карбідних фаз. Проте досягти суттєвого зниження частки залишкового аустеніту тільки за рахунок зміни хімічного складу неможливо. Застосування режимів дестабілізуючої термічної обробки вуглецевих легованих сплавів в інтервалах надкритичних температур з великою витримкою практично є неможливим при виробництві масивних двошарових виробів. У літературних джерелах не знайдено достатньо даних щодо досліджень впливу параметрів термічної обробки на підвищення експлуатаційної стійкості таких виробів, за рахунок збільшення однорідності властивостей, шляхом зменшення частки залишкового аустеніту. Тому дослідження особливостей структуроутворення вуглецевих легованих сплавів для підвищення їх технологічності, а також експлуатаційної стійкості виробів з робочим шаром з таких сплавів, за рахунок змін режимів процесу термообробки, що спрямований на максимальний розпад залишкового аустеніту, є важливими і актуальними.