Please use this identifier to cite or link to this item: https://repo.btu.kharkov.ua//handle/123456789/25761
Title: Грибні хвороби насіннєвої люцерни, прогноз розвитку та заходи захисту у Східному Лісостепу і Степу України
Other Titles: Грибные болезни семенной люцерны, прогноз развития и меры защиты в Восточной Лесостепи и Степи Украины
Fungal diseases of seed alfalfa, prediction of development and protecrion measures in the East Forest Steppe and Steppe of Ukraine
Authors: Туренко, Володимир Петрович
metadata.dc.contributor.advisor: Кирик, Микола Миколайович
Keywords: люцерна, грибні хвороби люцерни, прогнозування, стійкість, селекційний матеріал, агротехніка.;люцерна, грибные болезни люцерны, прогнозирование, устойчивость, селекционный материал, агротехника.;alfalfa, fungal diseases of alfalfa, prediction, resistance, breeding material, agrotechnics
Issue Date: 2006
Publisher: Харків: Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва
Citation: Туренко В.П. Грибні хвороби насіннєвої люцерни, прогноз розвитку та заходи захисту у Східному Лісостепу і Степу України.: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.11 – фітопатологія; наук. кер. М. М. Кирик; Національний аграрний університет, Київ, 2006. С. 36
Abstract: В умовах Східного Лісостепу і Степу України у 1982–2004 рр. досліджено поширеність, розвиток і шкодочинність бурої та жовтої плямистостей, пероноспорозу, іржі, борошнистої роси люцерни. Уточнено біологічні особливості розвитку збудників цих хвороб, зв’язок із фенологією люцерни та погодними умовами сезону. Розроблено моделі для короткострокового та довгострокового прогнозування поширеності й розвитку хвороб люцерни. Доведено їх опосередкований зв’язок з динамікою сонячної активності. Створено диференційовану семибальну імунологічну шкалу, на основі якої ідентифіковано 12 патотипів Uromyces striatus Schrot. Визначено групову стійкість до грибних хвороб перспективних сортів люцерни, які є цінним вихідним матеріалом для селекції. Визначено роль агротехнічних заходів у обмеженні розвитку хвороб люцерни. Розроблено систему вирощування й захисту насіннєвої люцерни, яку впроваджено у виробництво в Харківській, Донецькій, Дніпропетровській і Запорізькій областях України.
В условиях Восточной Лесостепи и Степи Украины в 1982–2004 гг. исследованы распространение, развитие и вредоносность бурой и желтой пятнистостей, пероноспороза, ржавчины, мучнистой росы люцерны. Потери листьев под влиянием болезней составили 42,3–80,7%, а урожая семян – 54,8–64,6%. Уточнены биологические особенности развития возбудителей этих болезней, связь с фенологией люцерны и погодными условиями сезона. Первым люцерну поражает пероноспороз, распространение и развитие которого после достижения максимума в середине лета снижаются. Позже проявляется бурая пятнистость, в сезонном развитии которой отмечено три этапа с интервалами в 27–40 суток, в зависимости от погодных условий. Возбудитель желтой пятнистости развивается в двух поколениях за сезон. Ржавчина и мучнистая роса поражают люцерну позже остальных болезней и развиваются до конца вегетации люцерны. Фенология люцерны и развитие на ней анемохорных болезней зависят от хода температуры сезона: за период от стеблевания до бутонизации накапливается около 370°С положительных температур, от стеблевания до начала цветения и до образования бобов – 650 и 1250°С соответственно. Разработаны модели для краткосрочного и долгосрочного прогнозирования распространения и развития болезней люцерны. Доказана их опосредованная связь с динамикой солнечной активности. Доказано, что наибольшего распространения пероноспороза люцерны следует ожидать в начале ветви роста солнечной активности и в конце ее спада в 11-летнем цикле; бурой пятнистости – в годы спада СА и на третий год ее роста; ржавчины – на ветви спада солнечной активности; мучнистой роы – на ветви роста СА; желтой пятнистости – в годы максимумов и минимумов СА. Определены ожидаемые уровни распространения и развития основных анемохорных болезней люцерны и доверительные пределы изменений этих показателей. Рассчитаны вероятности распространения и развития каждой из болезней на низком, среднем или высоком уровне. Установлено, что после низкого уровня пораженности люцерны болезнями в течение двух лет на третий следует ожидать увеличения их распространения и развития. Создана дифференцированная семибалльная иммунологическая шкала, на основе которой идентифицировано 12 патотипов Uromyces striatus Schrot. Высоко резистентными к возбудителю ржавчины оказались кавказская и средиземноморская люцерна, а наиболее восприимчивыми – желтая, голубая и европейская. Среди исследованных сортов люцерны иммунных не оказалось. Наибольшую устойчивость проявили сорта Синская и Надежда, промежуточный тип реакции был характерным для сортов Власта и Унитра. Сорта Унитра и Надежда характеризовались групповой устойчивостью к грибным болезням (высокой – к бурой и желтой пятнистостям, пероноспорозу и ржавчине, умеренной – к мучнистой росе). Эти сорта целесообразно использовать в селекционном процессе при создании сортов, резистентных к болезням. Установлена высокая эффективность летних широкорядных посевов с шириной междурядий 70 см в стабилизации фитосанитарного состояния семенников люцерны. Это способствовало снижению распространенности болезней люцерны на 11,8–18,2 %, увеличению урожайности семян на 20-30 кг/га по сравнению с рядовыми посевами. Ранневесеннее вычесывание стерни способствует уменьшению запаса инфекции в посевах люцерны, уменьшению распространенности и развитию болезней, лучшему росту травостоя, а также повышению урожайности семян на 20-40 кг/га по сравнению с контролем. Установлена высокая эффективность предпосевной обработки семян люцерны 50 % с.п. фундазола (0,8 кг/га) с сернистокислым цинком (0,2 кг/га). Энергия прорастания увеличилась на 12 %, всхожесть – на 19 % по сравнению с контролем, прекратилось развитие микофлоры. Опрыскивание люцерны в прогнозированные сроки 50% с.п. фундазола из расчета 0,8 кг/га и сернистокислым цинком - 0,02 кг/га привело к снижению распространенности грибных болезней на 4,2 %, развития – на 2,3 %; повышению урожайности семян на 60 кг/га, снижению себестоимости 1 ц семян на 333,1 грн, повышению условного чистого дохода на 81475 грн, а уровня рентабельности – на 54,16 % по сравнению с обычной технологией выращивания люцерны без учета прогноза развития болезней. Разработана система выращивания и защиты семенной люцерны, которая внедрена в производство в Харьковской, Донецкой, Днепропетровской и Запорожской областях Украины как важная составная часть укрепления кормовой базы животноводства и развития агропромышленного комплекса Украины
In conditions of the East Forest Steppe and Steppe of Ukraine in 1982–2004, expansion, intensity and damage threat of Pseudopeziza medicaginis (Lib.) Sace, Pseudopeziza jonesii Nann, Peronospora aestivalis Syd., Uromyces striatus Schrot. and Erysiphe communis Irev. have been investigated. Biological peculiarities of pathogens development, relations with alfalfa phenology and weather conditions have been made more precise. Models for short-term and long-term prediction of alfalfa diseases’ expansion and intensity have been developed. Their indirect relation with solar activity dynamics has been proved. Differentiated 7-mark immunological scale has been created, 12 pathotypes of Uromyces striatus Schrot. have been identified. Group resistance of perspective sorts of alfalfa to fungal diseases that are valuable source for breeding has been estimated. The role of agrotechnical measures in alfalfa diseases control has been determined. System of seed alfalfa growing and protection has been developed and implemented in Kharkov, Donetsk, Dnepropetrovsk and Zaporozhje regions of Ukraine.
URI: https://repo.btu.kharkov.ua//handle/123456789/25761
Appears in Collections:06.01.11 – Фітопатологія

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
avtoreferat_Turenko_V_P.pdf787.88 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.