Формування системи сталого агровиробництва на засадах ресурсозберігаючої та природоохоронної політики

Abstract

Визначено, що у процесі класифікації факторів та умов, які формують сталість розвитку галузі, необхідно враховувати поділ сталого агровиробництва на економічну, соціальну та екологічну складові. Доведено доцільність виділення двох груп діючих факторів, що логічно поєднуються з основними засадами формування ресурсозберігаючої та природоохоронної політики. З’ясовано, що стале агровиробництво в Україні на принципах ресурсозберігаючої та природоохоронної політики потребує зміни світоглядних і ціннісних орієнтирів, підкріплених законодавчо визначеними економічними механізмами. Зокрема, необхідно посилити ресурсозберігаючу та екологічну складову відповідальності аграрного бізнесу через підвищення штрафних санкцій, розмір яких безпосередньо залежатиме від завданих еколого-економічних збитків та перевищуватиме вартість необхідних запобіжних заходів. Виділено групи стратегій та ініціатив, здатних забезпечити формування сталого агровиробництва на принципах ресурсозбереження та природоохоронної діяльності. Розглянуто концепцыю поєднання сталого агровиробництва з процесами ресурсозбереження та природоохоронної діяльності, що доводить необхідність запровадження в державі нової політики щодо ресурсів, спрямовану на максимізацію ефективності їх використання. З’ясовано, що така стратегія повинна ґрунтуватися на реалізації централізованих і місцевих заходів, запропонованих для усунення екологічних небезпек та нанесення шкоди навколишньому природному середовищу та сприяти зменшенню негативного впливу на нього, пов’язаного з використанням природних ресурсів. Обґрунтовано, що одним з альтернативних джерел енергії, значним потенціалом для виробництва якої володіє Україна, є біоенергетика. Завдяки сприятливим природно-кліматичним умовам перспективним джерелом енергії є сільськогосподарська біомаса. Порівняно з іншими джерелами вона найбільш доступне та дешевше джерело енергії, що передбачає безвідходне виробництво, спрямоване на задоволення потреб населення в енергетичних ресурсах і харчуванні. Досліджено, що основними перешкодами для вирощування енергетичних рослин і виробництва на цій основі теплової енергії є те, що вони не внесені до класифікаторів сільськогосподарських культур, не створено законодавчої бази та регуляторної політики в цій сфері. Обґрунтовано сукупність принципів та методів формування інноваційної стратегічної моделі сталого розвитку аграровиробництва. Запропоновано підходи до оцінки його ефективності в новітніх умовах господарювання, з інтегруванням інвестиційного, індикативного та рейтингового факторів забезпечення конкурентоспроможності ресурсозберігаючої та природоохоронної моделі. Визначено парадигму сталого агровиробництва в Україні, що базується на євроінтегративному типі функціонування. Обґрунтовано структуру факторів забезпечення сталого агровиробництва.