Державне регулювання екологізації сільського господарства в умовах сталого розвитку

Abstract

У роботі запропоновано підхід до розв'язання актуальної і значимої прикладної проблеми щодо теоретичних і методичних засад формування й запровадження інноваційного економічного механізму сталого агровиробництва України на засадах використання ресурсозберігаючої та природоохоронної моделі індуктивного типу. Систематизовано понятійно-термінологічний апарат процесу організаційно-економічного забезпечення екологізації галузі сільського господарства з визначенням дефініцій «сталий розвиток сільського господарства», «екологізація сільського господарства», «еко-інновації». Під сталим розвитком сільського господарства слід розуміти керований процес збалансованого розвитку економічних, соціальних та екологічних складових сільськогосподарського виробництва, який спрямований на використання та відтворення природного середовища й досягнення відповідної якості життя людини як у теперішньому, так і в майбутньому часі з метою задоволення життєво необхідних потреб людей і суспільства в цілому. Обгрунтовано концептуальні положення щодо розробки комплексного економічного механізму, орієнтованого на визначення домінуючої складової збалансованого агровиробництва з позиції ефективного використання виробничих та природних ресурсів, підвищення продуктивності, забезпечення соціальної справедливості та екологічної безпеки. Виділено пріоритетні напрями політики сталого розвитку сільського господарства та сільських територій з точки зору екологізації виробництва: підтримка трансферу знань та інновацій у сільському господарстві; підвищення прибутковості всіх типів сільськогосподарських підприємств, просування інноваційних технологій на них; підтримка організації харчового ланцюга, включаючи переробку та збут сільськогосподарської продукції, управління ризиками в сільському господарстві; відновлення, збереження та розвиток екосистем, пов'язаних із сільським та лісовим господарством; раціональне використання ресурсів та підтримка переходу до низьковуглецевої економіки та стійкої до змін клімату економіки в сільськогосподарському виробництві; сприяння зменшенню бідності, соціальної інтеграції та економічного розвитку в сільській місцевості. Обґрунтовано сукупність принципів та методів формування інноваційної стратегічної моделі сталого розвитку аграровиробництва. Запропоновано підходи до оцінки його ефективності в новітніх умовах господарювання, з інтегруванням інвестиційного, індикативного та рейтингового факторів забезпечення конкурентоспроможності ресурсозберігаючої та природоохоронної моделі. Визначено парадигму сталого агровиробництва в Україні, що базується на євроінтегративному типі функціонування. Обґрунтовано структуру факторів забезпечення сталого агровиробництва. Дослідженням встановлено необхідність формування нових інституційних підходів у напрямі екологізації сільського господарства на основі ефективного поєднання фінансово-економічного забезпечення (економічних методів і фінансових важелів) з методичним, нормативно правовим та інформаційним забезпеченням. Запропоновано удосконалити законодавче забезпечення, пріоритетною вимогою якого є екологічна безпека та раціональне природокористування та виявлено необхідність адаптації законодавства України до законодавства країн ЄС, а також доведено важливість формування ефективної системи сертифікації в Україні.