Зміна парадигми у захисті олійних капустяних культур від ріпакового квіткоїда за останні 140 років

Abstract

Ріпаковий квіткоїд (Meligethes aeneus Fabricius, 1775) є одним з найбільш небезпечних шкідників капустяних культур у всіх зонах їх вирощування, що може пошкоджувати рослини у фазах бутонізації та цвітіння. Основної шкоди завдають жуки, котрі живляться внутрішніми частинами квіток (маточками, тичинками, пилком, пелюстками). Пошкоджені бутони жовтіють та осипаються. Личинки ріпакового квіткоїда можуть завдавати помітної шкоди лише при сильному заселенні квіток — 3 екз. на квітку і більше. Проте личинки, які не встигли завершити живлення на квітках, починають живитися молодими стручками та насінням, що в них формується. Таким чином ріпаковий квіткоїд може знижувати як кількісні, так і якісні показники врожаю. Зважаючи на це, важливим моментом технології вирощування цих культур є організація науково обґрунтованого захисту ріпаку й гірчиці. При перевищенні економічного порогу шкідливості жуків єдиним надійним способом на сьогодні є обприскування посівів у фенофазу жовтого бутона (до початку цвітіння) з метою зниження токсичного впливу на корисну ентомофауну, насамперед комах-запилювачів. В результаті досліджень наукової літератури на предмет рекомендацій щодо захисту ріпаку від ріпакового квіткоїда було визначено головні напрямки. З наведеної ретроспективи можна зробити висновок, що за останні 140 років докорінно змінилась парадигма захисту олійних капустяних культур від ріпакового квіткоїда. У світі на зміну хімічним засобам приходять селекційно-генетичні та біологічні, що значно покращує екологічний стан агроценозів та знижує пестицидне навантаження на довкілля. В Україні на сьогоднішній день домінуючим залишається хімічний метод захисту, проте рекомендовані препарати є значно безпечнішими, ніж ті, що застосовувались в середині ХХ ст. і застосовуються з нормами витрати, які в десятки разів менші. До того ж більшість інсектицидів, які застосовуються сьогодні є малотоксичними для теплокровних тварин та корисної ентомофауни.

Рапсовый цветоед (Meligethes aeneus Fabricius, 1775) является одним из наиболее опасных вредителей крестоцветных культур во всех зонах их выращивания, и может повреждать растения в фазах бутонизации и цветения. Основной вред наносят жуки, которые питаются внутренними частями цветков (пестиками, тычинками, пыльцой, лепестками). Поврежденные бутоны желтеют и осыпаются. Личинки рапсового цветоеда могут наносить заметный ущерб только при сильном заселении растений — 3 экз. на цветок и больше. Однако личинки, которые не успели завершить питания на цветках, начинают питаться молодыми стручками и семенами, которые в них формируются. Таким образом, рапсовый цветоед может снижать как количественные, так и качественные показатели урожая. Несмотря на это, важным моментом технологии выращивания этих культур является организация научно обоснованной защиты рапса и горчицы. При превышении экономического порога вредоносности жуков единственным надежным способом на сегодня является опрыскивание посевов в фенофазу желтого бутона (до начала цветения) с целью снижения токсического воздействия на полезную энтомофауну, прежде всего насекомых-опылителей. В результате исследования научной литературы на предмет рекомендаций по защите рапса от рапсового цветоеда были определены главные направления. Из приведенной ретроспективы можно сделать вывод, что за последние 140 лет коренным образом изменилась парадигма защиты масличных крестоцветных культур от рапсового цветоеда. В мире на смену химическим средствам приходят селекционно-генетические и биологические, что значительно улучшает экологическое состояние агроценозов и снижает пестицидную нагрузку на окружающую среду. В Украине на сегодняшний день доминирующим остается химический метод защиты, однако рекомендованные препараты значительно безопаснее, чем те, что применялись в середине ХХ ст. и используются с нормами расхода, которые в десятки раз меньше. К тому же большинство инсектицидов, применяемых сегодня, являются малотоксичными для теплокровных животных и полезной энтомофауны

The rape blossom beetle (Meligethes aeneus Fabricius, 1775) is one of the most dangerous oily crops pests in all zones of the crops growing and it may damage the plants in the phases of buds opening and blossoming. The main damage is caused by the beetles which feed on the inner parts of the flowers (ovary, stamen, pollen and petals.) The damaged buds are becoming yellow and falling off. The larvae of the rape blossom beetle can cause the appreciable damage only in case if they populate the flowers densely — 3 specimens per a flower and more. But the larvae, which haven’t finished feeding on the flowers, begin eating the young pods and the seeds forming in these pods. Thus the rape blossom beetle can destroy both qualitative and quantitative yield indices. Assuming this fact, the important moment concerning the technology of these crops growing is the organization of scientifically based protection of the rape and mustard. If the beetles exceed the economic threshold of harmfulness, at present the only reliable method is spraying the crops during the phenophase of a yellow bud (before the flowering) with the aim to reduce the toxic influence on the useful entomological fauna, and first of all, the pollinating insects. As the result of the examining the scientific literature regarding the recommendations as for the protection of the rape from the rape blossom beetle, the main directions have been determined. From the given retrospective we can make the conclusion that for the last 140 years the paradigm of protection of oily cabbage crops from the rape blossom beetle has been changed radically. In the XXth century the chemical methods had been replaced by the selective and genetic and biological methods which improved the ecological state of the agricoenoses and decreased the pesticides burden on the environment. Nowadays the chemical method of protection remains dominant in Ukraine, but the recommended preparations to a considerable extent are less harmful than those that were used in the middle of the XXth century. These preparations are applied with the consumption rate in dozen times less than earlier. Besides, most insecticides applying at present have a slight toxic effect on the warm-blooded animals and useful entomological fauna