Роль Н. М. Сибирцева в становлении почвоведения (к 200 лет основания Ново-Александрийского института сельского хозяйства и лесоводства)

Abstract

Кратко охарактеризовано научное наследие Н. М. Сибирцева, одного из наиболее талантливых учеников и помощников В. В. Докучаева. Сибирцев первым сформулировал закон горизонтальной зональности почв (1895 г.) и охарактеризовал их внутризональное разнообразие (интразональные и азональные почвы). Сибирцев создал и руководил первой в истории кафедрой почвоведения, подготовил первое фундаментальное руководство по почвоведению. Предлагается признать его, наряду с В.В. Докучаевым, создателем отечественного почвоведения.

Охарактеризовано науковий внесок Н. М. Сибірцева, зокрема розробку російського методу бонітування ґрунтів (1886), виділення основних генетичних (термін Сибірцева) типів та підтипів ґрунтів, створення класифікації ґрунтів у координатах генетичних типів ґрунтів та їх петрографічних груп (1895) і першої карти ґрунтів Європейської Росії на генетичних принципах (1898). Головне в науковій спадщині Сибірцева – обґрунтування закону горизонтальної зональності ґрунтів з виділенням зональних, інтра- та азональних ґрунтів і складання першого ґрунтовного посібника «Ґрунтознавство» (1900-1901). Обґрунтовано доцільність об’єднання створеного В. В. Докучаєвим вчення про ґрунт, як особливе природне тіло (оцінюване за морфологічною будовою профілю), з попереднім ученням про ґрунт як місцезростання рослин, що характеризується його складом (механічним та петрографічним).

The scientific contribution of N. M. Sibirtsev was characterized, including the development of the Russian method of soil quality valuation (1886), the allocation of basic genetic (Sibirtsev term) types and subtypes of soils, creating soils classification in coordinates of genetic types of soils and their petrographic groups (1895) and the first map of soils of European Russia based on genetic principles (1898). Main scientific heritage of Sybyrtsev is grounding of the principle of horizontal zoning of soils with allocation of zonal, intrazonal and azonal soils and composing the first comprehensive textbook "Soil Science" (1900-1901). In the "Introduction" to this work the feasibility of combination of theory of soil as a special natural body (estimated by morphological structure of its profile) developed by V. V. Dokuchaev with the previous doctrine of the soil as habitat of plants characterized by its composition (mechanical and petrographic) was grounded. The history of formation of the genetic classification of soils and the role of N. M. Sibirtsev in this process are described. The development of scientist's ideas are observed in the works of A. A. Krudener where Sibirtsev's genetic classification of soils was modified to classification based on their fertility, and then to forest ecosystem classification - the prototype of edaphic grid, which became the theoretical basis for forest management in Ukraine. The primary importance of the indicator such as soil fertility was underlined for soil valuation, their ability to ensure the growth of plants, which is the greatest, with nothing comparable to the function (mission) of soil on Earth. On the base had been built by V. V. Dokuchaev N. M. Sibirtsev created the whole building of soil science. The significance of publishing of the textbook by Sibirtsev for soil science is equal to publishing of "Russian chernozem". That is why the author should be recognized not only as coauthor of genetic soil science, as he historically considered, but also an author of the integral soil science.