Дослідження зносного стану шліцьових деталей автотракторних карданних передач

Abstract

Відновлювальні технології мають значні потенційні можливості, тому що поряд з поновленим ресурсом активно використовується залишковий, вони прогресивні також по показниках матеріалоємності, тому що обсяги поверхонь деталей, що не зазнають змінам при експлуатації, як правило, багаторазово перевищують обсяги, що приходяться на знос. Виходячи із цього, проблема активного використання прогресивних безвідходних технологій відновлення деталей у нинішніх умовах різко зростає. З аналізу літературних джерел випливає, що одним з найбільш прогресивних напрямків реалізації завдань по підвищенню довговічності відновлюваних деталей, ресурсозбереження і охорони природи є технології, засновані на пластичній деформації металу. У ремонтній практиці існує кілька напрямків відновлення посадок, зношених поверхонь. Найбільше застосування при цьому одержали два – це відновлення деталей з використанням матеріалу, що компенсує зношування, і з використанням власних запасів металу. При розробці раціональної технології, призначення того або іншого напрямку відновлення, вимагає індивідуального інженерно відповідального підходу стосовно кожного розглянутого об'єкта. Існуючі методики визначення раціональної технології відновлення з використанням коефіцієнта довговічності не дають можливості одержання достовірного прогнозу ресурсних складових відновлених деталей. Очевидно, що у своєму кращому стані відновлена деталь повинна відповідати по своїм показникам - новим.