Структурні параметри забезпечення ефективного використання ресурсного потенціалу суб'єктів аграрного бізнесу

Abstract

Метою дослідження визначено аналіз теоретичних та прикладних аспектів взаємозв’язку структурних параметрів суб’єктів аграрного бізнесу і ефективності використання ресурсного потенціалу. Розкрито еволюцію поняття концентрації з огляду на розуміння суб’єктивно - об’єктивних аспектів ґенези процесу і характеру впливу на структуру ринку. Здійснено розгляд зв’язку ефективності виробництва з такою ознакою, як розмір підприємства на основі даних Державної служби статистики України. В рослинництві проаналізовано сегмент вирощування зернових та зернобобових культур, показником результативності обрано врожайність та валовий обсяг виробництва. Дослідження актуальної структури виробництва за критерієм масштабу у тваринництві (велика рогата худоба, корови, свині, вівці та кози, птиця свійська) проведено на основі аналізу поголів’я певного виду тварин на одне підприємство та обсягу виробництва тваринницької продукції певного виду по підприємству. Сформульовано робочу гіпотезу, сутність якої полягає у визнанні найбільшого потенціалу процесів вертикальної інтеграції у вирішенні проблеми підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу аграрних підприємств. Доведено, що вертикально інтегровані структури досягають конкурентних переваг за рахунок гармонізації руху матеріального потоку в рамках логістичних процесів; оптимізації каналів збуту готової продукції на основі розробки ефективних схем реалізації; закріплення й розширення джерел надходження засобів виробництва шляхом включення сировинних зон у структуру виробничого процесу; формування та раціонального використання інвестиційних коштів. Зазначений висновок отримано шляхом аналізу публічних даних діяльності найбільших за критерієм земельного банку агрохолдингів України, що відносяться до групи агропромислово-торгівельних підприємств і поєднують виробництво, промислову переробку, збут продукції кінцевому споживачеві. Запропоновано напрямки застосування регулюючого впливу держави в реалізації стратегічної мети гармонізації структурних параметрів досягнення ефективного використання ресурсного потенціалу аграрної сфери.