Из истории философской антропологии: опыт взаимодействия с теологией

Abstract

У статті розглядаються історичні взаємозв’язки теології та філософської антропології починаючи з часу виникнення останньої. Таким чином привертається увага до тих можливостей синтезу богослов’я і людинознавчих наук, які обумовлені не тільки багатомірністю людської особистості і різноманіттям людського досвіду, але також незавершеністю, відкритістю людини. Ця відкритість реалізується в таких екзистенціалах людського буття, як віра, любов, але також радість, сміх, гра, фантазія.

В статье рассматриваются исторические взаимосвязи теологии и философской антропологии начиная со времени возникновения последней. Таким образом привлекается внимание к тем возможностям синтеза богословия и человековедческих наук, которые обусловлены не только многомерностью человеческой личности и многообразием человеческого опыта, но также незавершенностью, открытостью человека. Эта открытость реализуется в таких экзистенциалах человеческого бытия, как вера, любовь, но также радость, смех, игра, фантазия.

This article discusses the historical relations of theology and philosophical anthropology since phil-osophical anthropology has been formed. In this way attention is focused on the synthesis of hu-man-dimensional fields of knowledge and theology and science. These possibilities are caused not only by the multidimensionality of a human person and diversity of human experience, but also by incompleteness and open mind of an individual. This openness is implemented in such existentials of a human being as faith and love, and also joy, laughter, play, and fantasy.