Диалог как феномен социальной самоорганизации

Abstract

У статті розглянуто проблему можливості синергетичної інтерпретації міжсуб’єктної діалогічної взаємодії як феномену соціальної самоорганізації. Введено ключовий концепт «смислу», за допомогою якого феномен діалогу представлено як «синергію смислів». Автором пропоновано також концепти «функціонального аттрактора» та «базового аттрактора», які відповідають рівням спільної діалогічної метафори та найширшого культурного контексту (метатексту) міжсуб’єктної взаємодії. Обгрунтовано також типологію метатекстів діалогічної взаємодії.

В статье рассмотрена проблема возможности синергетической интерпретации межсубъектных диалогических взаимодействий в качестве феномена социальной самоорганизации. Автором вводится ключевой концепт «смысла», посредством которого диалогические отношения могут быть поняты как «сенергия смыслов». Преложены также концепты концепти «функционального аттрактора» и «базового аттрактора», которые соответствуют уровням общей диалогической метафоры и самого широкого культурного контекста (метатекста) диалогических взаимодействий. Предложена также типология метатекстов диалогических отношений.

The author considers the problem of synergetical interpretation of intersubjective dialogical relations as a phenomenon of social self-organization. The concept of ”sense” is considered as a key of this problem, therefore the phenomenon of dialogue is interpreted here as a ”synergy of senses”. The author also offers the concept of ”functional attractor” and ”basic attractor”, which are correspondent in this case to the common dialogical metaphor and to the widest cultural context (“metatext”) of intersubjective relations. The typology of different “metatexts” of dialogical relations is proposed in the article.